Майк Помпео і Fire Point: старі граблі

Призначення Майка Помпео до наглядової ради Fire Point - це вже не перший приклад того, як окремі бізнесово-політичні персонажі намагаються перетворити американські імена на "дах" для своїх приватних ігор.

Це ж вже було... 

Пам'ятаєте, був такий міністр часів Януковича Злочевський? А його Burisma призначила сина Байдена в наглядову раду не тому, що той був фахівцем з газового сектору. А тому, що хотів через долученість до американців знайти собі імунітет, виправдання та політичну “страховку” - і для хороших рішень, і для дуже сумнівних. 

Минуло десять років — знову той самий "рецепт". Тільки тепер ставка робиться не на демократів, а на республіканців. Хоча Майк Помпео і не входить до близького кола Трампа, але хто зважає на такі дрібниці? Головне — мати американське прізвище у раді, щоб потім можна було сказати: "Це ж не ми, це ж у нас тут люди рівня Держсекретаря сидять. Усе по-чесному".

Читайте також: Про справжні причини корупції

Ось у цьому і полягає головний трюк — не в розвитку компанії, не в прозорості, не в стратегії. А в намаганні прикритися чужими політичними брендами, аби мати додатковий захист і легітимність. Бо завдання виглядає так: знайти американця в раді, назвати це "міжнародним партнерством" і прикривати ним свої приватні інтереси.

Україна вже раз отримала ляпас у справі Burisma, коли приватні рішення окремих осіб втягнули країну в американські внутрішні баталії. Дуже дивно, що урок ніхто з ОП так і не вивчив.

Бо сьогодні ми бачимо повторення того самого механізму: пошук “американського даху” замість побудови нормальних правил гри.

І як завжди — удар по репутації отримає не приватна компанія.

Граблі ті самі, просто актори нові.

Джерело

Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.