Ми воюємо не зі США і не з Трампом

Адже не має за великим рахунком ніякого значення що він говорить — ми воюємо не зі США і не з Трампом. Останні слова, які справді вплинули на майбутнє України — були промовлені Путіним 24 лютого 2022 року о 5-й ранку. Все, з того часу більше нічого такого не було. Далі просто балачки заради балачок. Найгірше, що може зробити з нами Трамп — просто відмахнутись і зайнятись своїми іншими американськими справами.

Тут проблема в іншому. 

Трамп, видно, заглянув у очі чорній прірві нашої ситуації з війною і побачив, що виходу з неї нема. Тому він говорить це все, через розгубленість і може навіть трохи переляк. І ось це справді має нас лякати та бентежити. Що тупо ніхто не знає що робити далі. 

Бо кожен день як новий і кожен день щось гірше. Хоча наче у нас вже було стільки переломних моментів за три роки, озвучених експертами, що можна переламати все на світі. А війна все не ломиться і не ломиться. І тільки грубшає та наростає.

Читайте також: Переговори, які ми не хочемо зрозуміти. Про що насправді домовляються у світі

Якщо у Трампа нічого не вийде (а, виглядає, не вийде) - погано буде не Трампу, а нам. Оці екзальтовані насмішки над його дитячими спробами поремонтувати світ трохи нагадують сміх людини із розпоротим животом над студентом-медиком, який відчайдушно намагається запхати їй кишки назад і зашити. Воно то наче трохи смішно, але лише збоку. А ми — не збоку. Живіт розпоротий у нас.

Реготати над Трампом, що дід не прийняв таблетки й взагалі дурник можна, та. Але це не вирішує гігантської чорної катастрофи, що над нами висить вже третій рік і тільки росте і чорніє. 

Ні у кого, тупо ні у кого нема бачення як це завершити. Навіть просто продовжувати робити те саме, що і робили — це не вирішення, бо це лише продовжує процес і сприяє тому, щоб ми не програли, але не завершенню війни. Бо достатньо довго воювати теж руйнує нас і має свою критичну межу десь там у майбутньому.

Читайте також: "Великі держави не бояться ескалації"

До Трампа поволі доходить, що Путін готовий зруйнувати Росію, аби зруйнувати Україну. І тому йому не страшні санкції, бо він собі трохи вже дав раду і переорієнтувався на інші країни. А Україна може перемогти Росію, лише зруйнувавши себе. Що нам теж не дуже підходить, вочевидь. Так, Заходу цілком ок, якби Україна стала камікадзе, котрий вріжеться в авіаносець російської держави й потопить його. Але нам, бляха, таке не підходить. Не зважаючи на всю героїчність наших героїв. Бо вони, у першу чергу, люди й мають жити далі. 

Захід готовий давати навіть на це гроші та зброю. Може навіть більше аніж давали, бо тиск Росії все більший і треба врівноважити й тут ще США, видається, відваляться. Але цього ніколи не буде достатньо. Тому що Росія виймає зі своєї економіки просто скажені кошти, за приблизними підрахунками — більше трильйона доларів за три роки. Захід ніколи не дасть нам стільки, бо для цього їм доведеться затягувати паски та врізати свої видатки. Або може і зміг би, але і це не гарантує результату, бо Путін може просто збільшити ще, бо може і росіяни стерплять. Частина навіть буде підтримувати. Як було вже не раз, адже згадайте, війна починалась з менших армій і менших втрат і до чого дійшло зараз? Крива росту російських втрат за три роки заворожує і лякає водночас. Ставки лише підіймаються, норма лише зсовується все глибше і глибше. 

Короч, я не знаю, чи варто аж так нервуватися на заяви Трампа, адже справді страшним у нашій ситуації є геть інше. І з іншого боку.

Джерело

Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.