Мирний договір з Росією не буде укладений ніколи

1. Слово "припинення вогню" (ceasefire) після Аляски зникло з обговорень.

Президент Трамп ішов на особисту зустріч із Путіним саме з цією метою – домогтися припинення вогню. Далі, після зупинки бойових дій, він планував перейти до обговорення "всеохопного мирного договору", "усунення першопричин конфлікту" та інших кремлівських тем. Але ключовим завданням було зупинити вбивства.

Про серйозність намірів свідчили й штрафні тарифи проти Індії за російську нафту. Їх мали запровадити, якщо Путін не погодиться на перемир’я. У підсумку питання про перемир’я зняли самі США, але тарифи проти Індії не скасували (про що Індія яскраво нагадала візитом Моді до Китаю).

2. Мирний договір з Росією не буде укладений ніколи.

Позиція Москви незмінна: договір можливий лише після перемоги Росії. Путін говорить про це з 2022 року й кілька разів повторив у виступах цього тижня.

Причому "першопричини", про які в Кремлі люблять говорити, стосуються не стільки українських територій (вони мають другорядне значення), скільки глобальної "побудови нової архітектури безпеки".

Обговорення світових сфер впливу може тривати десятиліттями. І за відсутності перемир’я весь цей час Путін продовжуватиме вбивати.

Очевидно, що це не спосіб завершити війну. Це лише привід для її нескінченного продовження. Тому зараз уже зрозуміло: рано чи пізно доведеться повернутися до обговорення перемир’я.

Тому зараз вже очевидно, що рано чи пізно нам таки доведеться повернутись до обговорення перемир’я. 

3. Те, що гарантії безпеки обговорюють не лише в ЄС, а й у США, є безумовним позитивом.

Втім, наразі занадто мало достовірної інформації, щоб робити висновки, про що саме йдеться.

Одне зрозуміло точно: гарантії безпеки Україні не можуть залежати від "згоди Росії". Путін із 2022 року повторює одне й те саме: мовляв, вони не проти гарантій, але за деяких умов. По-перше, Росія матиме право вето на будь-яку допомогу Україні; по-друге, на території України не буде військ НАТО.

Сподіваюся, що США, ЄС та інші союзники адекватно сприймають ці реалії й мають план, як протидіяти залякуванням Кремля про те, що війська Коаліції Рішучих в Україні "будуть законними цілями".

4. Європа у більшості своїй нарешті активізувалася.

Ми бачимо багато позитивних процесів. Так, час із 2022 року було втрачено, і діяти потрібно було раніше. Але навіть зараз те, що відбувається, – значно краще, ніж було.

Кілька днів тому канцлер ФРН Фрідріх Мерц у своєму інтерв’ю фактично поставив знак рівності між безпекою України та безпекою Німеччини. Це, здається, перший випадок в історії, коли лідер Західної Європи прямо визнав нероздільність безпеки своєї країни з безпекою України.

У нинішніх умовах для України важливі три речі: постачання зброї, економічна підтримка, підтримка української армії.

Європейці вже роблять надзвичайно багато в частині зброї та фінансування. А до того, щоб офіційно визнати українську армію основою армії об’єднаної Європи й перейти до її повноцінного комплектування та утримання коштом європейських бюджетів, вони, впевнений, дійдуть дуже скоро. Якщо чесно, робочих альтернатив такому рішенню у них, найімовірніше, просто немає.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.