На Заході панує мовчазне очікування, що війна в Україні триватиме ще кілька років

Адже ключове слово тут не "напасти", а "може". За кілька років.

Це автоматично передбачає очікування, що Росія вийде з нинішньої війни (а) цілісною, і (б) зберігши агресивність та військову потугу.

А це автоматично означає, що автори таких прогнозів жодним чином не очікують завершення цієї війни поверненням України до кордонів 1991 року. Адже поки Росія зберігає агресивність та військову потугу, вона не допустить цього в жодному разі.

Читайте також: Хто вкусив Макрона?

Відповідно, прогноз, що за кілька років Росія "може" напасти на якусь країну НАТО, означає мовчазне очікування, що нинішня війна або триватиме ще кілька років (і не завадить Росії зберегти достатню армію для нових нападів), або завершиться перемир'ям на користь Росії (зі збереженням за нею бодай частини захоплених територій), але точно не завершиться розгромом армії РФ.

Чи справді це так?

Боюсь, що ймовірність такого сценарію не просто велика, а дедалі більшає.

Бо всі країни Європи, взяті разом, не дадуть нам стільки зброї, щоби не просто відбиватися, а завдати армії РФ рішучої поразки. Локально так; стратегічно ні. Вони стільки просто не мають.

Читайте також: Європа вступає у війну. Дійові персонажі: Макрон, Шольц, Туск і Путін, - підсумки тижня від Миколи Княжицького

Єдина країна у світі, яка має стільки зброї, скільки для цього потрібно — США. Але вони нам стільки не дадуть ні за президентства Трампа, ні за президентства Байдена, хоч і з різних причин. Хоча одна причина спільна і цілком реальна: прагнення навіть і близько не підходити до ризику "третьої світової". Для них найбажаніший сценарій - "виморити" Росію економічно, як "виморили" свого часу СРСР, і спровокувати щось на кшталт повторення сценарію горбачовської "перебудови" (так, я знаю, що це дуже малореально; але я зараз про інше).

Добра новина у цьому лише одна: стратегічної поразки України теж багато хто не бажає допустити (і Макрон першим заговорив про це вголос серйозно, не просто на рівні порожньої риторики).

Ну що ж; маневру в нас небагато. Залишається керуватися принципом "роби, що мусиш, і хай буде, що буде".

***

P.S. Всім, хто прогнозує напад Росії на країну НАТО найближчим часом, нагадаю прописну істину: Росія це зробить лише якщо вважатиме, що у грі "в довгу" вона стратегічно лише програватиме. Тобто з тих же причин, з яких Німеччина почала Першу світову. В іншому разі Путін буде не чіпати НАТО, тиснути на Україну і чекати.

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.