Наш напрям не Покровський, а Авдіївський

Мало того, що Ба́хмут вже місяцями називають Бахму́том, начеб на догоду місцевим. Але ж місцеві кажуть і "здрастє", і "водка", то чому б і нам не так?.. Вже якось писав про це і тут, і на espreso.tv.

Утім, наші інформ-специ ніяк не позбудуться комплексу меншовартості навіть у висвітленні ходу бойових дій. Як же це ще назвати, коли продовжують на оперативну ситуацію на фронті дивитися очима ворога.  

Вдумайтеся, і це вже триває не один день, пишуть: "на Куп'янському напрямку"... Тобто напрямок беруть на Куп’янськ, який обороняють українські війська. А наступають у напрямку Куп’янська хто?.. Звісно, що вороги.

От і виходить, що мимохіть, не думаючи, ті, хто так пише, чи каже підіграють ворогам. Бо ж "на Куп’янськ" – це їхній напрямок, а не наш. А наш у тому місці мав би бути хоча б на Сватове.

Читайте також: Про так звані Дніпропетровську та Кіровоградську області

Інформаційна війна — надто тонка штука, щоб доручати її невігласам, а що вже казати про спецпропаганду?.. А це ж речі пов’язані. Кажу це не лише як той, хто має військову спеціальність "спецпропаганда", зрештою, як і всі, хто у 1980-х закінчував факультети журналістики, а й враховуючи власний досвід рядового штурмової роти зими 2016-2017 років.

Отож, далі за напрямками: Лиманський мав би бути Лисичанським або Сіверськодонецьким, Покровський, звісно ж, так і залишатися Авдіївським, Курахівський – Донецьким, Ремівський (у повідомленні Генштабу чомусь "Времівський", хоча село Ремівка) – Бердянським, Оріхівський – Мелітопольським...

І якщо вже на те пішло, то й війну слід би було називати не російсько-українською. А й у цьому, і я вже також про це колись писав, позбутися комплексу меншовартості й нарешті переставити слова місцями... Якщо справді хочемо перемогти.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Олександр Вільчинський, письменник, журналіст. У 2016-2017 рр. був добровольцем і воював рядовим бійцем у складі 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.