Не самопоглинання, а реальна конверсія ресурсів влади й опозиції

Але він мав рацію, що "Путін нападе, якщо світ йому це дозволить", а в Україні не буде обʼєднання навколо єдиного ворога. 

Зараз настав момент, коли і влада, і опозиція мають усі шанси створити спільну ситуативну кімнату, щоб визначити, хто і що повинен зробити, аби відновити традицію "немає перемовин про Україну без України".  

Читайте також: Матюки або слава. Як між славою Черчилля та матюками Порошенка Зеленський обрав друге?

Але треба зрозуміти й наступне: і у владі, і в опозиції є криза ідей. Відповідно — що перші, що другі мають залучити до ситуативної кімнати людей зі стратегічним мисленням (себе не пропоную, боронь Боже, щоб не було інсинуацій. Бо загрози виросли ще більше, в порівнянні з минулим роком. А стратегія України досі залишається фрагментарною. 

Виходячи з кількості замовних матеріалів проти Порошенка і рішень комітету Ради його відсторонити від засідань парламенту, вважаю, що це хибний шлях, який, крім нагнітання, ні до чого не призведе. 

Логічно було б зайнятися не самопоглинанням, а реальною конверсією тих ресурсів, що є у владі й в опозиції. А також тих, хто не є ні в одній із команд (уявіть собі, такі теж існують!!!). Бо поки дехто міряється, який із матів більш токсичний, ми витрачаємо енергію і сили точно не на те, що треба. 

Бо в Україні йде війна!

Джерело

Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.