Не сподівайтеся на добре...

У якому пряме невігластво "шлюбиться" з тотальною недовірою до того, що транслює офіціоз. 

Подивимося на людей, які все частіше кажуть: "Вони брешуть". А коли тих людей перепитують про значення слова "вони", виявляється, що за брехунів ті мають тотально усіх, кого допущено до засобів масової трансляції – політиків, вчених, експертів, журналістів, церковних ієрархів, телевізійних ведучих і т.п.

Люди підозрюють, що за всіма тими персонажами, яких ми бачимо на суспільній сцені, стоїть один режисер, а за ним – кілька спадкових сценаристів, які у родових палацах якраз дописують сюжет чергової серії "світової історії". 

Людям так довго розповідали про НЛП, Х-файли, "закулісний уряд" та "всесвітню змову", що вони у це повірили. А хтось скаже інакше: так довго розповідали, що все це стало правдою. Або ж постправдою.

Або цілою реальністю.

Люди бажають переконатися в тому, що їх дурять. Тому деякі з них роблять все навпаки. Зі сміхом і злобою розхитують той човен, в існуванні якого сумніваються (як і в існуванні води під човном). Хейтять вчителів у школах (хоча їм кажуть, що це неправильно), голосують за великих і місцевих трампів і венсів (хоча їм кажуть, що це зруйнує демократію), намагаються переконати себе та інших в тому, що вірусів не існує, а доказова медицина створена рептилоїдами (хоча їм кажуть, що це не так). Відмовляються платити податки та захищати свої держави (хай би що їм не казали про пилку і гілку, на якій вони всі сидять).

Читайте також: Чому "пророчі" обкладинки The Economist будуть популярними

Хтось сподівається, що все це тимчасово. Що люди побачать себе в інформаційному дзеркалі й схаменуться.

Ні, не схаменуться. Ні, не зрозуміють. Ні, їх не знудить і совість в них не пробудиться і не повстане. Вони будуть діяти ще ексцентричніше та парадоксальніше. Тому що недовіра ширшає і глибшає. Тому що життя стає паскуднішим. 

Тому що найновіша генерація, яка направду страждає від розриву між двома реальностями – віртуальною та життям – буде випробовувати життя на міцність. Буде використовувати божевілля – придумане, культивоване або й справжнє – як зброю. Буде намагатися знищити ту сіру реальність за межами смартфонів, де немає ігрового драйву й де треба принижуватися, очікувати, заробляти на хліб щоденний та терпіти волю ближніх. 

Й ми не знаємо, які саме способи знищення оберуть ті мільйони "мініджокерів", які  ненавидять цей світ. На кого вони зроблять ставку й що приречуть на знищення у першу чергу. Можливо, це будуть якраз ті цінності, котрі ми вважаємо наріжними та безумовними.

Не сподівайтеся на добре. Нове покоління обов’язково дасть копняка нашим улюбленим іграшкам, святиням та патернам. Й не тому, що це покоління прокляте, а лише через бажання переконатися.

Джерело

Про автора. Володимир Єшкілєв, український письменник, філософ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.