Нічого нового. Стандартний Трамп

Якщо не дочитати, де це ж саме FT не пише, що в кінці Трамп погодився, з аргументами українців. Але чомусь всі читають тільки початок статті. Ігноруючи її завершення.

І ми всі читали чи чули, що президент США видав на виході. Про замороження на теперішній лінії. Що цілком і повністю відповідає позиції України. Там немає про російську Одесу. Там навіть немає натяку на настирливе бажання Путіна обміняти український Донбас на українську частину Запорізької і Херсонської областей. А ввечері в неділю Трамп окремо повторив, що має бути замороження по лінії зіткнення.

То що це було тоді?

Чому Трамп транслював вимоги Путіна?

З погляду дипломатії та політичного здорового глузду, це неможливо пояснити. Але ж ми про Трампа. Тут немає місця цінностям.

Він відчуває себе модератором у бізнес конфлікті. І що він робить? Вмикає човникову трампоматію. Слухає Путіна і потім приходить до Зеленського. І транслює бажання Путіна. Бо це найшвидший шлях домовитись. Без заглиблення по суті.

Плювати Трампу на суть. Якщо він озвучитьт вимоги сторони А і сторона Б погодиться, то буде угода. Якщо ні, то ні. То знов все спочатку. 

Читайте також: І Трамп, і Путін поки що торгують повітрям

Тому трансляція вимог Путіна — це не трагедія. Це просто правила гри. Це було б неймовірно, якби Трамп був нашим другом. Але він ним не є. Він позиціює себе як модератор. Поговорив про Tomahawk, домігся розмови з Путіним. Поговорив із Путіним — прийшов із вимогами Путіна до Зеленського. Зеленський не погодився — ну ні, то і ні.

"Не прокатіло".

І тому повертаємось на початок процесу.  Де в умовах задачі є, що не буде прямих санкцій на Росію. І не буде прямої допомоги Україні. Нічого нового. Стандартний Трамп.

І що тоді важливо? Що підтримка Європи зростає. Що репараційний кредит. Що ціна на нафту. 

На зустрічі у Білому домі не сталось дива. Але й не сталось трагедії. І стратегічна позиція України продовжує покращуватись з допомогою ЄС і на тлі виснаження ресурсів Росії.

І точно не важливо, що там в моменті в голові у Трампа. Бо завтра буде щось інше. Тим більше тиск хоч і не прямий, а йде на Росію. І суспільство США не дає цілуватися з Путіним, навіть якби Трампу хотілося. І тунель між Аляскою і Чукоткою, який веде з одного тупика в інший тупик нічого не змінює так само, а скоріш яскраво демонструє можливості домовитись сучасного США із сучасною Росією.

І так, в цьому рівнянні немає завершення війни післязавтра і виборів за 3 місяці. Сорі, українські політики. Але це їх особисті сексуальні проблеми та очікування.

Джерело

Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.