Орбан став голосом та ключовим елементом російських ІПСО

Про своє обурення заявили і міністр закордонних справ Петер Сіярто і прем’єр-міністр Віктор Орбан. Хоча, напевне, їм би більше пасувало скерувати ці претензії своїм партнерам на Луб’янці. Тому що ця провокація не лише має чіткий ефесбешний почерк, але й повторює іншу, також з московським слідом, уже доведену в суді.

Ще у 2018 році двоє осіб підпалили Угорський культурний центр в Ужгороді, кинувши в нього "пляшку Молотова". СБУ по гарячих слідах установила виконавців. Це громадяни Польщі, члени праворадикальної "Фаланги". У 2020 році в Кракові відбувся суд, який установив, що поляки зробили цей злочин на замовлення Мануеля Оксенрайтера — помічника депутата німецького бундестагу Маркуса Фронмеєра від неонацистської AfD.

Польські прокурори кваліфікували цей злочин як теракт, який мав на меті "призвести до порушення устрою України та поглибити національні поділи між українцями та угорцями". Слідство також установило російський слід: Оксенрайтер неодноразово зустрічався з Олександром Дугіним. А також співпрацювали у центрі Katehon, де головою наглядової ради є російський мільярдер Костянтин Малофєєв, який фінансував початок гарячої фази на Донбасі у 2014 році.

Як бачимо, методи російських провокаторів не змінюються вже багато років. Тільки якщо раніше для цього Москва шукала собі агентуру на політичному дні Європи, то тепер її голосом та ключовим елементом інформаційно-психологічних спецоперацій став персонально прем’єр-міністр Угорщини.

Читайте також: Російська пропаганда поширює наративи про "утиски угорців" в Україні, використовуючи підпал церкви на Закарпатті, — ЦПД

Звісно, я далекий від думки, що Віктор Орбан приймає дзвінки "від майора", але послідовно діє в рамках російських алгоритмів дискредитації України, використовуючи це у своїх політичних інтересах.

Сюди ж, крім атаки на угорську церкву, лягає і скандал з нібито доведенням до смерті в ТЦК громадянина України угорського походження Йосипа Шебештеня. Зрозуміло, що ясність в цій історії має встановити розслідування.

Але дуже показово, що в справу оперативно втрутився особисто Віктор Орбан. Заявив, що вимагатиме санкцій ЄС проти України, а також  заборонив в’їзд до Угорщини трьом українським офіцерам, які відповідальні за мобілізацію.

І вже якось зовсім не дивно, що ця кампанія Віктора Орбана збіглася з прицільним бомбардуванням росіянами приміщень ТЦК по всій Україні з метою зірвати мобілізаційний процес.

Віктор Орбан втрачає підтримку всередині країни, а тому намагається розпалити ненависть до України й утримати увагу консервативного електорату. Але і це йому вдається дедалі гірше. Заборонений наприкінці червня ЛГБТ-марш у Будапешті перетворився на масову антиорбанівську демонстрацію. Лідер опозиції Петер Мадяр завбачило не взяв у ньому участь, аби зберегти простір для маневру на правому електоральному полі. І йому це добре вдається: згідно з останнім опитуванням (19 червня) партія Орбана "Фідес" набирає 36%, тоді як партія Мадяра "Тиса" — аж 51%.

Звісно, до парламентських виборів у 2026 році в Угорщині багато що може змінитися, але вже очевидно: антиукраїнська технологія Орбана не приносить йому очікуваних результатів. Ми ж з обережним оптимізмом можемо сподіватися, що вже дуже скоро, після зміни влади в Будапешті, наш західний сусід нарешті вирветься з кремлівського силового поля й відносини між нашими країнами стануть теплішими.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.