"Перетерпіти" Росію: як посилити вітчизняний ОПК у війні на виснаження

На відміну від Росії, яка продовжує робити ставку на масове виробництво стрілецької зброї, артилерійських снарядів та переобладнання старого радянського озброєння, Україна зосередилася на масштабуванні сучасних систем ведення війни.

Одна з умов ведення  війни на виснаження – наявність власного оборонно-промислового комплексу, здатного забезпечувати у тривалій перспективі наростальні потреби армії, що постійно зростають. У цьому компоненті Україна протягом останніх трьох років досягла значних успіхів. 

За цей час потужність вітчизняного ОПК зросла в 35-40 разів – з 1 мільярда доларів у 2022 році до 35-40 мільярдів доларів у 2025 році.

На відміну від Росії, яка продовжує робити ставку на масове виробництво стрілецької зброї, артилерійських снарядів та переобладнання старого радянського озброєння, Україна зосередилася на масштабуванні сучасних систем ведення війни, зокрема безпілотних. Для прикладу, близько 96,2%  всіх БПЛА, які отримували Збройні сили України у 2024 році, були вироблені всередині країни.

Читайте також: Ця зима є останнім боєм Путіна. Нам головне вистояти

Наразі Україна самостійно розвиває свій власний ОПК, який покриває значну частину потреб на фронті. Причому сучасне озброєння вона виробляє швидше й дешевше, ніж багато європейських країн, що робить її перспективним стратегічним партнером. Так, у 2024 році українські компанії виготовили озброєння на суму приблизно $10 млрд. У тому  числі, зокрема, 154 одиниці САУ "Богдана", що відповідає стандартам НАТО і коштує близько €2,8 млн за одиницю (для порівняння, французький Caesar — близько €4 млн). У п’ять разів зросло виробництво броньованих транспортних засобів, боєприпасів — у 2,5 раза, протитанкових ракет — вдвічі порівняно з 2023 роком.

У 2025 році очікується виробництво озброєння вітчизняним ОПК до $30 млрд, що забезпечить приблизно 40% потреб ЗСУ. І цю цифру можна значно поліпшити, адже потенціал галузі оцінюється у близько 45  млрд, але його повному розкриттю заважає брак фінансування.

Виправити ситуацію може залучення додаткових іноземних коштів у виробництво через так звану "данську модель", яка передбачає формат прямого фінансування українського оборонно-промислового комплексу  з боку країн-партнерів, таких як Данія.  Це дозволить українським  підприємствам оборонної галузі використовувати резервні виробничі потужності, масштабуватись, підвищувати обсяги і якість продукції. 

Крім того "данська модель" дає соціально-економічний ефект (робочі місця, активність), а також підсилює можливості оперативного забезпечення армії новими зразками зброї, особливо в сегментах дронів, систем РЕБ, боєприпасів.

Читайте також: Чим закінчиться брязкання ядерною кнопкою для Путіна і для Росії

Власне дансько-українська співпраця є прикладом структурованого і прозорого механізму підтримки, який може бути масштабований іншими країнами ЄС та інтегрований у єдину оборонну політику Євросоюзу. Україна поступово стає частиною євроатлантичної оборонної екосистеми з підтримкою ЄС, зокрема через програму асоціації України з Європейським фондом оборони. Це відкриває перспективи для спільних інвестицій, координації технологічних розробок, стандартизації продукції і модернізації оборонних можливостей континенту загалом. Співпраця зміцнює можливості швидкої мобілізації ресурсів і інновацій, а також створює об'єднаний фронт проти загроз.​

Ключовими факторами у війнах на виснаження стають не лише абсолютні суми військових бюджетів, а й ефективність витрачання коштів, технологічні інновації (особливо у сфері безпілотників), стійкість оборонно-промислових комплексів та обсяг міжнародної підтримки. Тут в України та Європи безперечна перевага. Тож Україна за підтримки партнерів потенційно може "перетерпіти" Росію у сучасній війні на виснаження.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Антон Земляний, старший аналітик Українського центру безпеки та співпраці

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.