Польська поразка та оточення України

Польща поповнила ряди євроскептиків та перестає бути нашим адвокатом, питання, чи взагалі вона ще буде нашим партнером. Загалом, важко сказати, що поляки щось робили нам з доброї волі. Їхня позиція під час війни була така: підтримуємо Україну зі стратегічного розрахунку, але ще маємо постійно за це щось отримувати. Коли розповідають про те, як поляки давали нам зброю, то насправді вони цю зброю просто вимінювали в США та інших держав. Аналогічно, підтримуючи українців на своїй території, вони намагались побільше вигребти з бюджету ЄС, і використовували це як аргумент. Не можна, мабуть, засуджувати їх за цю корисливість, але що точно не можна — це сидіти в рожевих окулярах щодо поляків.

Тепер ситуація стане для нас значно гіршою. Польща приєднається до Угорщини та Словаччини в частині "гноблення нас", і використання війни для отримання додаткових моральних преференцій. 

Читайте також: Перемога Навроцького: у Польщі буде політичний шторм?

Новий президент Навроцький нещадно експлуатував історичні дискурси про Волинь та УПА з метою перемоги на виборах, і від цього він точно не відступить. Щобільше, як і з угорцями, в цьому питанні не можна домовитись. Навроцький не хоче з нами розв'язати це питання — воно потрібне йому, щоб постійно тримати в тонусі своїх виборців. Йому вигідно, щоб ситуація була конфліктною, а він виглядав захисником польських інтересів. І в цьому він не буде себе стримувати. Як Фіцо й Орбан, він буде користатись будь-якою нагодою, чи то санкції проти Росії, чи блокування кордону, щоб вдарити нас.

Це, безумовно, дуже погані новини для нас. Якби румуни не застосували адмінресурс, то з великою ймовірністю ми б були вже оточені ворожими до нас режимами. Попереду ще вибори в Молдові, де з великою ймовірністю Санду втратить парламент. 

То ж стоїть справедливе питання: чи можемо ми з цим щось поробити? Власне, ми це робили, але перестали. У 22 і 23 роках у тій же Польщі українці тримали сильну публічну позицію через акції та інформаційні заходи. Але волонтери виснажились, а держава не включилась в підтримку нових діаспорних організацій. 

Я прямо скажу — з 24 року ми взагалі перестали вести активні інформаційні кампанії на підтримку України на Заході. Це логічно з огляду на те, що в нас і всередині повністю провалилась комунікаційна політика. Як наслідок, цим почали користуватись росіяни, і тепер ми фактично оточені сусідами-недругами. Це ще один фронт поразка на якому завдасть нам поразки у війні в цілому.

Що можна зробити в ситуації, яка склалась? Зараз в Польщі майже 1,5 млн українців. Це дуже велика сила. У них є свої організації, які на жаль тільки в зародковому стані й досить слабкі. Влада має надати їм інституційну підтримку, для того, щоб вони могли розгорнути активну діяльність на захист українців і підтримку нас у війні. 

Читайте також: Чому з українського дискурсу зникло слово "перемога"

Ми маємо донести полякам  тільки один меседж "Спочатку перемога над Росією". Я відверто шокований, що росіяни змогли зробити тему Волині в Польщі більшою за тему Катині, де загинула значна частина еліти за сумнівних обставин. Тому мобілізувавши максимально наші організації, союзницькі організації поляків — ми точно можемо вивести питання перемоги над Росією на перше місце порядку денного. Навроцький хоча і буде нав'язувати свої питання, проте не буде йти проти такого порядку денного. В цьому питанні нам варто ще мобілізувати наших найбільших друзів — Балтійські країни. Вони теж можуть донести полякам необхідність перемоги над Путіним.

На жаль, нічого з цього не буде зроблено. Бо за це відповідає міністерство і міністр, чиє прізвище ви навіть не чули. Управлінська криза наростає, і масштаб поганих новин від нас самих буде тільки збільшуватись. Кадри вирішують все. А у нас багато кадрів не вирішують нічого.

Тримаймося. Вже йде четвертий рік, і ми точно не можемо сказати, що Господь був не на нашій стороні.

Джерело

Про автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцист