Про глибинні причини політичної кризи

На жаль, на пʼятому році війни, баланс в суспільстві тримається не на позитивному порядку денному, а на трьох страхах.  

• Страх перед росіянами. 
• Страх перед силовиками. 
• Страх змін.

На першому страхові можна не зупинятися. Тут все зрозуміло. Тому, дуже коротко зупинюся на двох інших страхах.

1. Я вже свого часу і писав, і говорив, що становим хребтом української влади з часів пізнього Кучми є силовики. Вони є головним джерелом влади та політичних можливостей для кожної нової чинної влади. Така ситуація стала однією з причин обох наших революцій, але після революцій система самовідновлюється. Останні роки маємо певну зміну: силовики розділені між владою та антикорупційною опозицією (на сьогодні електорально не дуже впливовою, між іншим). Але для українського бізнесу взагалі та українських еліт зокрема, ситуація від цього особливо не міняється. Силовики є частиною можливостей елітних груп змінювати чи задавати порядок денний.  І страх попасти під каток силовиків (не обовʼязково законний) є одним з ключових рушіїв всіх дій або бездіяльності літних та бізнес-груп.

Читайте також: Про мир і вибори

2. Страх змін значно глибший і його головна причина — порушення статус-кво виводить всіх гравців з рівноваги. Бажання змін зʼявляється виключно в момент глибинних криз, повʼязаних в тому числі із діями силовиків. Але вся енергія змін іде на подолання локальних криз, а не на більш структурні та глобальні зміни. 

Всі елітні групи борються саме на тактичному рівні за утримання чи відновлення статус-кво. Власне політична боротьба зводиться, перш за все, саме до цього. А політична боротьба є основою того, як розвивається держава.

3. Як вийти з цих двох страхів — головне питання нашої стійкості на найближчі роки. Почати потрібно з того, що, як мінімум, потрібно поставити правильні питання. Без цього неможливо рухатися вперед. І це стосується абсолютної більшості нашого політикуму. Але крім поставлених питань, потрібно почати діалоги про майбутнє. Власне відсутність діалогів про майбутнє і заміна їх с*ачами в стилі Шустера чи слоганами в стилі "Євро проходить, а стадіони залишаються" є головною проблемою останніх 30 років.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.