Про типаж Вікторії Спартц

Українці, що зреклися себе, в усьому і завжди шукали підтвердження нікчемності України й усіляко самі докладалися до її приниження у світі.

Я чув у Ханої, що в Києві скрізь нас*ано. У Куала Лумпурі мені розповідали, що в Україні тотальна небезпека на вулицях – бʼють і вбивають як в 90-х. В Йорданії українка з тіндера розказувала, що всі українські чоловіки – сцикуни та брехуни (я тоді замаскувався під поляка).

В Британії я зустрічав пару, яка не була в Україні 20 років, хоча тоді можна було злітати за кілька євро, вони розповідали, що в Україні постійно падають цивільні літаки. У Франції кілька років тому тип тулив іноземцям за корумповане ДАІ, поки я не нагадав, що його давно не існує.

Звісно, таких українців серед наших за кордоном – абсолютна меншість. Але шкоди вони можуть приносити багато.

Це працює дуже просто. Людина переїхала з гірших умов у кращі, але чим далі цей досвід – тим більше він демонізується. Демонізуються і люди, що були в тому досвіді.

Читайте також: Коли українці були щасливими

Людина, що відмовляється від однієї ідентичності на користь іншої, від однієї релігії на користь іншої – часто має одну з них жорстоко відкинути. Наприклад, люди, які обернулися у Свідків Єгови, можуть виявляти неабияку жорстокість до тих конфесій, з яких вони вийшли.

Уявіть, що ви колись викреслили з життя ту страшну, занедбану Україну, ви вже не Кульгейко, за що вас ображали в школі, а Спартц. Ви змінили паспорт, забули про своє минуле, вас з села взяли в Республіканську партію та Палату представників... Наче все непогано йшло.

Аж тут, виявляється, що ті, хто залишилися у твоїй старій ідентичності, дають тягла найзапеклішому ворогу твоєї нової ідентичності, допоки її представники так бояться прямого конфлікту з цим ворогом.

Читайте також: Останні пів року для України були часом самотності

Аж тут, виявляється, що ідентичність, від якої ви відмовились, стає популярною.

Ну, як тут не боятись знову стати Кульгейко? Ну, як не боятись вернутись в село Носівка, хоч це і місто, але більш нагадує звичайне село.

Не беріть приклад з Кульгейко – йдіть до психотерапевта зі своїми дитячими травмами, аби потім вам не соромно було перед батьками й своїм народом.

Джерело

Про автора. Богдан Логвиненко, письменник, телеведучий, літературний критик, громадський діяч

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.