Пушкін, Воронцов та НКВСники. Коли дерусифікують Одесу?

Бюст Пушкіна в Одесі, фото: Facebook Олександра Красовицького

Одеса важко перемелює в собі російське і радянське минуле. Вона, безумовно, остаточно і без варіантів стане нормальним українським містом зі своєю специфікою, і не завжди держава в особі ІНП буде "радити" щось щодо топоніміки та памʼятників. 

У будь-якому випадку кожне рішення викличе непорозуміння.

У будь-якому випадку гаряча фаза війни — достатньо серйозний аргумент, щоб країна не погоджувалася на створення анклаву для "пушкіних та воронцових". 

Під цей текст прийдуть ті, хто не бачить різниці між катом Кавказу Воронцовим та французом на російській військовій та цивільній службі Де Рібасом, ті, хто не памʼятають, що після Пушкіна часів "все Европой дышит" був і Пушкін часів "Клеветникам России". Саме цей Пушкін в очах українців підвів риску під своєю творчістю. А далі став посмертною маріонеткою радянсько-російських культурних колонізаторів Європи та іншого світу. 

Читайте також: Уроки далекої осені: від Трикутника смерті до Першого зимового походу

Але. 

Але починати потрібно з того багнета посередині парку Шевченка (Шевченка!!!), біля якого поховані тіла НКВСників. 

Саме це все потрібно терміново прибрати, це тягне сюди магнітом російські військові корита, та українських сепарів що гуртуються біля цього мангала. 

Вже давно памʼять про Другу Світову не потребує радянських монументів.

Потрібно нарешті прибрати Маліновського.

А питання Воронцова та Пушкіна, впевнений, вирішить Сергій Лисак дуже скоро.

Тому хочу наголосити: місце Катерини потребує заміни її Де Рібасом, Воронцова має замінити безумовний авторитет (Сковорода?), іменем якого можна назвати парк. В парку Шевченка вже зʼявився стихійний меморіал українських героїв, він потребує розвитку.