Що спільного між Ханукією і перспективою депопуляції України

І я вдячний своїй "бульбашці".

Але ж правда в тому, що поза моєю "бульбашкою" в Україні існує антисемітизм, шовінізм, побутовий расизм. І це стосується не тільки євреїв. Просто євреї — то єдиний великий етнос, який живе сторіччями поруч з українцями. І коли є проблеми, коли є труднощі, в людях включається пошук винного. І євреї завжди добре підходили.

Але питання в тому, що часи, коли інакшими були тільки євреї, — закінчуються. І це чи не найбільший виклик для України після війни. 

Цей виклик — депопуляція. І міграція як єдина можлива відповідь. Фактично після війни Україна буде мати вибір: або бути бідною і залишатися монокультурною, або розвиток і міграція. Навіть перед повномасштабним вторгненням бізнес стикався з дефіцитом кадрів. Війна кратно збільшила цю проблему. Більшість біженців вже не повернеться, посиливши виклики хронічної депопуляції. І так, держава Україна, навіть вистрибуючи зі штанців, чи навіть роблячи всі реформи правильно, нічого тут зробити не зможе. Не повернулись польські сантехніки з Британії. Хоча Польща - то взірець правильних політик і реформ.

Читайте також: Мігранти, соціальні ліфти і чому "це було вже"

Українці на початку 20 століття — чи не найбільша нація в Європі. Україна зараз — країна із викликом депопуляції. Наслідок постійного геноциду з боку російської імперії й кількох світових воєн. І нам з цим наслідком жити. І цей процес незворотній. Ми не живемо в 10 чи 16 столітті, коли після воєн чи епідемій чуми населення швидко відновлювалось. Такого не буде. Люди вже дуже неохоче народжують нових людей, це стала тенденція в усьому світі, й українці не стануть раптом в кількох поколіннях народжувати по 3-4 дитини.

Це ще один бік української трагедії.

Тому тільки міграція. Причому це навіть не вибір. Це доля. Бо якщо держава буде і далі закривати очі на цю проблему, як мала дитина, бо непопулярно, то людей буде завозити бізнес. І більш масово, ніж він робить зараз. І цей процес не зупинити.

І про бідність без міграції. Це ж навіть не про питання кількості людей. Он у Фінляндії живе 5 мільйонів людей і наче добре. Плюс роботизація. Мова про податки. І про тих, хто їх платить і хто на них живе. Бо в Україні, завдяки корупції, і так багато хто свідомо обирав корупційну ренту замість податкової (нічого особистого, просто вигідніше). А тепер проблема платників податків і умовних пенсіонерів посилиться, тим більше, що якщо пенсіонер виїхав і живе деінде, він все одно отримує пенсію на свою українську картку. А от працездатна людина з часом починає платити податки там, де вона живе.

Читайте також: Демографія в Україні: алярмізм і реалізм

Тому якщо країна не хоче бути бідною і відсталою, то ми приречені на міграцію. А, значить, маємо готуватись до того, що "іншого" буде більше. І розуміти, що "інше", то не гірше, то просто інакше.

І розуміти, що природні тертя через зіткнення з інакшістю мігрантів будуть стократно посилюватись росіянами. Які нікуди не зникнуть, і які роблять це по всій Європі. Підтримуючи абсолютно всі партії, які виступають за "чистоту нації" і таке інше. То ж виступаючи проти мігрантів в Україні, ви свідомо чи ні граєте на руку росіянам. Як і "менора с*ач" вже зараз роздувається тими самими росіянами.

Тому завдання максимально просте і складне водночас. Ми будемо мати мігрантів. Більше і більше. Ми будемо мати росіян, які будуть роздувати проблеми, пов'язані з міграцією. І наше завдання — залишитись людьми й не піддатись в таких умовах на російську пропаганду. Це величезний виклик для українського суспільства. Який неможливо уникнути. І до якого треба готуватись.

І будо б непогано, якби готувалась і держава. Спрощуючи умови отримання дозволів на роботу в Україні, бо контролювати процес із легальною міграцією завжди легше, ніж з неконтрольованою. Не кажучи вже про корупцію, яка процвітає в цьому кутку роботи українських силових органів. А може й взагалі взяти проактивну позицію і визначати, звідки, кого і скільки ми залучаємо.

Але коли пересічний український чиновник бачить печерний расизм навколо Менори, то, звісно, найменше йому хочеться говорити про міграцію. Але хіба хочеш? Мусиш.

Джерело

Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.