Сирійсько-лівансько-палестинський трикутник

1. Для тих, кого дивують темпи наступу "ісламістів" в Сирії, хочу нагадати історію 1978 року, теж в Азії, але далеко на Схід. Салот Сар, він же Пол Пот, захопив, при підтримці Пекіна, владу в одній з бідніших країн Азії, яка, проте, була стабільною державою Камбоджею при владі принца Сіанука. Що було далі — знищення чверті населення, повністю вбита вся інтелігенція, людина в окулярах вважалася освіченою і підлягала страті, діти з 10 років служили в загонах смерті та знищували батьків... Цей варварський режим ще й мав конфлікти на кордоні з сусіднім В'єтнамом, нікуди було дівати агресію юних комуністів. В якийсь момент Ханой, який перед цим став переможцем у протистоянні з Вашингтоном, зрозумів, що мати поруч з кордоном режим непередбачених вбивць може бути собі дорожче. З'явився "Єдиний Фронт національного визволення Кампучії", бойові підрозділи якого, починаючи з 25 грудня 1978 року почали долати 50-100 км на добу, зносячи підрозділи армії Пол Пота, озброєної до зубів Китаєм. Вже 7 січня з режимом Пол Пота — Єнг Сарі було покінчено  і встановлено відносно кошерний режим Хенг Самріна-Хун Сена, який відновив державні інституції, гарантував сусідам безпеку кордонів і навіть домовився зі Заходом про інвестиції та туризм. До речі, вони й зараз при владі.

2. Що спільного у Хамасу, Хезболли та режиму Асада. В першу чергу, іранська та російська зброя. Перші були передовим загоном Ірану проти Ізраїлю. Класичні терористи, які тримають в заручниках цілий народ, мають мільярди на рахунках, вміло інвестують ці мільярди в громадську думку на Заході, зброю і нові мільярди на "гуманітарну" допомогу,  що йде теж на зброю і будівництво тунелів. Значною мірою самостійні, бо не мають одного хазяїна, а уособлюють частину арабського світу, який прагне знищити Ізраїль та надає гроші. Хезболла була створена Іраном для ісламізації світського і частково християнського Лівану,  головного торгівельного центру близького Сходу у 20 столітті, для отримання долі в пануванні Росії в Сирії. На зміну одного власника ключів від дверей до Азії, СРСР, в регіоні утворилася російсько-іранська комунальна квартира.

Читайте також: Сирійські повстанці вирушають на Дамаск

3. З Башаром Асадом просто. На Близькому Сході, який був спочатку під Османською Імперією, потім в різних форматах під британцями й частково під французами, тільки зараз складається система спадкової передачі влади в тих державах, що є частково світськими. Сирія — не виняток. Коли Брежнєв,  Андропов і керівник ПГУ КГБ (розвідка) Сахаровський встановлювали правила гри, режим в Сирії був ручним і мобільним — то він створював єдину державу/єдину партію з Іраком, то об'єднувався в конфедерацію з Єгиптом, то отримував по хлібальникам від Ізраїлю, маючи мільярдні постачання зброї з СРСР. Але, що головне, режим був таким, що його було "не соромно показати" Заходу. Він у чомусь навіть був демократичнішим, ніж в СРСР та КПРС. 

Головна роль була виконана — в місці, де тисячоліттями був ключ до дверей між Європою та Азією, Асади встановили такий жорсткий фільтр, що, починаючи з 70-х років нафта весь час була в дефіциті в Європі,  й лише СРСР та Росія могли допомогти європейському горю. 

І що далі? А далі прийшов Іран. Росіяни напружилися, розуміючи,  що далі так, як раніше, не буде, але вони зв'язали собі руки в Україні,  а "друг" Ердоган закрив для зброї протоки з лютого 2022 згідно з Конвенцією Монтре і почав озброювати якісь мутні угрупування. В тому числі й для того, "щоб було", на випадок посилення сепаратизму в Іракському та Сирійському Курдистані. До речі, ми знаємо, що Туреччина вважає себе першим хлопцем на подвір'ї, для того і збила кілька років тому російський унітаз в небі.

Читайте також: Сакартвело, гаумарджос!

4. Таким чином, жодна зброя в руках армії несамостійної держави не стріляє влучно. Ні в руках дітей з гітлер'югенду Пол Пота, ні в руках сирійців у війні Судного дня, ні зараз. У 2015-2020 під Алеппо все трималося на російських льотчиках та "Вагнері". Перші іноді долітали й зараз, але, нагадаю, після збиття А-50 рік тому, все змінилося в небі над Кримом та Чорним морем. Більша частина "Вагнера" гниє під Бахмутом в українській землі, ще якась частина,  звільнені зеки та інваліди, лякають зараз російське суспільство зсередини. Наявність якоїсь кількості охоронців баз та нафтопроводів, ПВОшників та ФСБшників — це не те, що може допомогти Асаду. А своїх сил немає. 

Є ще Іран. Один з літаків Ірану зі зброєю, що летів у "російський" Хмеймим на допомогу,  зустрінули та завернули F-15 ВПС Ізраїлю. Чи це не участь в конфлікті? 

Пішки, або на бронемашинах через Ірак, пустелю, під вогнем літаків Ізраїлю — навряд чи. Морем в Тартус,  що теж поки що російський — пройдуть тижні. А там не підгорає — догорає.

Читайте також: Сирійсько-грузинський пасьянс

5. І останнє.  Що далі? На штурм, оточення і взяття Хами через ризик повної ізоляції вистачило чотирьох днів. Хомс більший. Але значна частина війська Асада розбіглася ще в Алеппо і Хамі. Хто буде брати полонених в Хомсі, займатися розбірками на вулицях зараз? Та це не потрібно. Якщо не буде "чорного лебедя", або команди від таємного власника бородачів з Ідлібу,  то наступний тиждень це військо зустріне на трасі Хомс — Дамаск, відсікаючи російський захід Сирії від Іранського Сходу. До речі, я не впевнений, що Ізраїль не зможе скористатися розпадом сирійської державності й не забере остаточно Голани.  Башар Асад вже побував в Москві, мабуть,  підбирав собі житло біля Барвихи на Рубльовці або Новій Ризі. 

Цікаво, яке коло країн буде сидіти за круглим столом ще до нового року?

Джерело

Про автора. Олександр Красовицький, український видавець, генеральний директор і основний власник видавництва "Фоліо".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.