Сто днів Дональда Трампа: що це означає для України та Європи

Головне слово цього періоду — невизначеність. І в історії воєн це — не просто термін. Це фактор, який може або зупинити війну, або її загострити.

Перше. США не мають чіткого плану.

Президент, віцепрезидент, радники — кожен висловлюється по-своєму. Тон задається не стратегією, а настроєм. Іноді — твітами. Відповідь на елементарне питання "Чи вважаєте ви Зеленського диктатором?" — залежить не від фактів, а від ситуації. У такій атмосфері перемовини з боку США більше схожі на імпровізацію. Це дає простір і для маневрів Путіна, і для дипломатії України. Один намагається використати невизначеність, щоб спровокувати розчарування союзників, інша — аби мобілізувати ще більше підтримки.

Читайте також: Трамп і Путін в глухому куті

Друге. Європа прокидається.

Майбутній канцлер Німеччини Фрідріх Мерц сказав просто: "Це війна не лише проти України, а й проти Європи".

Трамп змусив європейців зробити те, чого вони роками уникали: взяти відповідальність за власну безпеку. Бо якщо Америка відвернеться — що тоді?

Виступ віцепрезидента Венса в Мюнхені, внутрішні скандали в Білому домі — усе це показало: гарантії безпеки можуть виявитися тимчасовими. І Європа відповіла. Посилення оборонних бюджетів, спільне виробництво зброї, плани зі створення нової системи безпеки — тепер усе це не гасла, а реальність. І в центрі цієї архітектури — Україна.

Третє. Формується новий блок.

НАТО — важлива структура. Але навіть генерал Залужний відверто визнав: стаття 5 пакту на практиці не працює.

Читайте також: США програють від виходу з перемовин

Формується новий пояс безпеки. Коаліція охочих, ReArm Europe, ініціативи Франції, об’єднання північних країн — усе це перші кроки. Кроки до системи, де рішення не залежатимуть від волі одного американського президента. І де вето проросійських урядів не блокує захист європейського простору.

Чи є інші важливі тенденції? Безумовно.

Тарифна війна, яка вдарила по союзниках України. Енергетичні та сировинні угоди, які розставляють пріоритети не за цінностями, а за комерційною вигодою. І навіть спроби Путіна "подружитися" з Трампом — на тлі продовження вбивств українців і руйнування наших міст.

Але головне — ми вистояли. І навіть більше: стали осердям нової європейської політики безпеки. Невизначеність, яку створила американська адміністрація, парадоксально мобілізувала наших партнерів. І гасло "Нічого про Україну без України" вже розширилося до ширшого: "Нічого про Європу та Україну — без Європи та України".

Бо сьогодні ми не просто в Європі. Ми — і є Європа.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.