Страх еліт — це базове завдання внутрішньої політики Путіна

Чому це може бути важливо для нас?

1. Це серйозний дзвіночок для керівника Росгвардії Золотова, який свого часу був керівником охорони Путіна, а потім очолив Росгвардію. Рішення про арешт такого рівня не могло бути не погодженим з Путіним. Як і у випадку з арештами в Міноборони, добро на ці дії дав особисто Путін.

2. Поки ми не розуміємо, чи буде цей арешт одиничним (Мірзоєв може дати покази на всю верхівку Росгвардії й далі просто всіх триматимуть в страху), чи ФСБ піде за схемою МО і буде затримано десяток генералів. Але, хай там як, керівники Росгвардії точно зараз перелякані.

3. Нагадаю, що кадировська армія формально входить до Росгвардії, а Золотов вважається другом Кадирова. Цей арешт, особливо, якщо згадати попередню посаду Мірзоєва (заступник з тилу Південного округу Росгвардії) має всі шанси дати ФСБ інформацію про афери в Чечні. 

Читайте також: У Кадирова загострюється параноя

Це не означає, що далі ця інформація піде, але принцип ФСБ, сформований ще Андроповим зводиться до того, що страх очікування важливіший за сам арешт (принагідно просто рекомендую всім, хто цікавиться цією тематикою, прочитати книгу російського дослідника спецслужб Нікіти Петрова про Юрія Андропова).

4. Причини всіх арештів серед силовиків такі:

• спроба навести певний економічний порядок і зменшити рівень корупції;
• народ хоче бачити боротьбу з корупцією і ФСБ її ефективно імітує;
• Путін створює модель, при якій  замазується в бруд генералітет. Головне завдання цього процесу — унеможливити створення "груп впливу", які б могли, хоч і дуже теоретично, подумати колись про переворот.

5. Всі ці арешти 100% не торкнуться особисто Золотова чи Кадирова. Але вони потрібні лише для того, щоб і ці два персонажі, і, власне, еліти почали боятися. Після виборів Путін змінив правила гри, обнуливши всі попередні домовленості з елітами. Тепер він вчергове демонструє, що недоторканних немає. Власне, страх еліт — це базове завдання внутрішньої політики Путіна сьогодні.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.