Своїми "газовими" заявами Фіцо, Сіярто та Орбан намагаються показати Україну недоговороздатною. Колонка Віталія Портникова
Угорщині було б вигідніше постачати газ зі світових бірж, адже російський газ дорожчий. Насправді ж заявами про нібито українську атаку на "Турецький потік" хочуть продемонструвати недоговороздатність Києва
Міністерство оборони Російської Федерації звинуватило Україну в атаці безпілотниками по газокомпресорній станції "Руська" у Краснодарському краї РФ. Ця станція є частиною інфраструктури, яка пов'язана з маршрутом "Турецький потік". Він є фактично останнім російським трубопровідним маршрутом, який постачає газ Туреччині, Угорщині та іншим країнам на півдні Європи. Треба сказати, що в Києві ніяк не коментували цієї заяви міністерства оборони Російської Федерації, але її відразу ж прокоментували в Будапешті.
Очевидно, очільник угорського міністерства закордонних справ, один із найближчих соратників Віктора Орбана Петер Сіярто, відразу звинуватив Київ у підриві енергетичної безпеки Європи й підкреслив, що стабільність постачання газу до європейських країн, зокрема до Угорщини, має зберігатися. Є досить промовистим той факт, що міністр закордонних справ висловив свої зауваження і фактичні звинувачення на адресу України, ще до того, як дочекався офіційних коментарів з українського боку, виключно ґрунтуючись на заяві міноборони РФ. І це відповідає тим зусиллям, які в останні тижні здійснюють угорські та словацькі прем'єр-міністри, щоб довести не тільки недоговороздатність України як таку, але й бажання Києва підірвати енергетичну безпеку Європи.
Читайте також: "Можна уявити вихід української армії з території Курщини, але з Луганщини та Донеччини — ні". Колонка Віталія Портникова
Перед 1 січня 2025 року, коли закінчився термін дії транзитного контракту між Газпромом і Нафтогазом України, зі звинуваченнями та погрозами на адресу Києва виступив словацький прем'єр-міністр Роберт Фіцо, який навіть відвідав у Кремлі президента Російської Федерації Путіна. У тому, що транзит було припинено, очільник словацького уряду звинуватив не Москву, де і було ухвалене рішення про початок великої війни проти України, а таким чином, відповідно, і про майбутнє розірвання будь-яких енергетичних і економічних відносин, а Київ, який вирішив не йти у випадку з транзитом газу шляхом оборудок, запропонованим Братиславою і, очевидно, Москвою також. Київ не погодився зі спробою підмінити російський газ в українській трубі так званим азербайджанським. Це при тому, що у Баку не має додаткових обсягів газу для того, щоб здійснювати транзит за посередництва української газотранспортної системи.
До критики дій Києва щодо відмови від продовження транзиту по українській газотранспортній системі несподівано долучився й угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан. І це при тому, що ще до великого нападу на Україну він домовився з Москвою щодо нового газового контракту.
Хочеться нагадати, що це пільговий контракт, за яким постачання газу для Угорщини відбувається саме по "Турецькому потоку". Щобільше, Газпром виставив умови зміни транзитного маршруту як важливу частину своїх пропозицій щодо надання Будапешту знижки на отримання російського палива. При тому, що зараз ціна російського газу більша, ніж ціна того газу, який можна придбати на світових біржах.
Таким чином, ми можемо говорити не стільки про вигоду для Угорщини чи Словаччини, скільки про участь їхніх еліт у чергових російських корумпованих енергетичних оборудках. Але навіть із цього пункту бачення залишається абсолютно незрозумілим, чого це Віктора Орбана так турбувала доля транзиту через українську газотранспортну систему, якщо прем'єр-міністр Угорщини був зацікавлений в тому, щоб газ для його країни поступав зовсім іншим маршрутом, незалежним від України.
Тепер ми розуміємо чому - тому, що Віктор Орбан не тільки хотів допомогти Роберту Фіцо у безпрецедентній атаці на Україну, але й прагнув продовжити демонструвати, що керівництво України є безвідповідальним. Нагадаю, що саме із цим були пов'язані заяви угорського прем'єр-міністра і щодо так званого різдвяного перемир'я, про яке він нібито досяг домовленості з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним, а от президент України Володимир Зеленський від досягнення таких домовленостей відмовився.
Читайте також: "Орбанізм" – це ракова пухлина Європи
І тепер Будапешт продовжує ту саму лінію зі створення образу недоговороздатної та небезпечної України. Не проходить і кількох годин після заяви міністерства оборони Російської Федерації щодо нібито української атаки "Турецький потік", хоча і в цій заяві мова йде саме про територію Російської Федерації, як міністр закордонних справ Угорщини, єдиний, до речі, міністр закордонних справ країни-члена Європейського Союзу і НАТО, який регулярно відвідує Москву всі ці три роки великої російсько-української війни, приєднується до звинувачень з боку російського відомства. Тим самим він, по суті, легітимізує ці заяви, не залишає нам ніяких сумнівів у тому, що вони є правдивими та відповідають дійсності.
Петер Сіярто навіть не намагається зв'язатися зі своїм українським колегою Андрієм Сибігою чи з будь-яким іншим українським чиновником, щоб хоча б дізнатися деталі про те, чи дійсно була така атака, чи дійсно вона загрожувала безпеці отримання Угорщиною російського газу.
Про те, що країна Орбана взагалі мала б давно відмовитися від російського пального, я вже не згадую: звичайно, такий складний моральний вибір зовсім не для ультраправих політиків сучасності, які мріють про відновлення стосунків із Росією на період до 2022 року і сподіваються, що невдовзі нова американська адміністрація, союзником якої є Віктор Орбан, створить ці умови для такого економічного відновлення.
Але навіть для того, щоб дипломатична заява Сіярто виглядала не пропагандою, а реальним висловленням занепокоєння, дізнатися про реакцію української сторони на заяву міністерства оборони Росії було б варто.
Звичайно, якщо твоє завдання — зрозуміти, що реально відбувається з постачанням газу у твоїй країні, а не виступити черговим пропагандистом української небезпечності й недоговороздатності.
Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе