"Можна уявити вихід української армії з території Курщини, але з Луганщини та Донеччини — ні". Колонка Віталія Портникова

Видання "Financial Times" цитує своїх російських співрозмовників, які сподіваються, що цього разу президенту Сполучених Штатів і президенту Російської Федерації буде легше домовитися з питань, пов'язаних із НАТО, ніж це було у 2022 році. 

Як відомо, напередодні так званого великого нападу Росії на Україну президент Росії Володимир Путін зажадав від Вашингтона та інших столиць країн-членів НАТО, щоб вони гарантували те, що Україна та інші колишні радянські республіки ніколи не приєднаються до Альянсу, а також, щоб з території країн, які вступили туди у 1997 році й пізніше, було прибрано новітнє західне озброєння. 

У адміністрації Сполучених Штатів, звичайно, не погодилися із такими вимогами президента Росії Володимира Путіна. Там вважали, що самі ці пропозиції ставлять під сумнів суверенітет країн-членів НАТО і право самого Альянсу визначати, хто має бути його членом. Однак, як відомо, президент Сполучених Штатів Дональд Трамп, як і багато хто з представників його оточення, виключає можливість вступу України до НАТО. 

Ба більше, на своїй сенсаційній пресконференції у Мар-а-Лаго Дональд Трамп навіть сказав, що розуміє емоції російського президента Володимира Путіна, пов'язані із порушенням, як він сказав, своїм попередником Джозефом Байденом, якоїсь там угоди, яка мала гарантувати те, що Україна не вступить до НАТО. 

Читайте також: Войовнича риторика Трампа і його "розуміння" Росії

Ніякої такої угоди, звичайно, ніколи не існувало, однак той факт, що Дональд Трамп говорить про розуміння стривоженості російського очільника викликає у Кремлі сподівання, що цього разу Вашингтон дійсно зможе гарантувати те, що Україна ніколи не буде учасником Північноатлантичного Союзу. Ну, а про інші колишні радянські республіки й мова не йде. 

Але тут виникає наступне питання: а що ж із виведенням новітніх озброєнь з території країн, які приєдналися до НАТО у 1997 році? Співрозмовники видання "Financial Times" вважають, що тут також може бути досягнутий прогрес, але зовсім з іншого приводу. Після 2022 року стало абсолютно очевидним, що російська армія зі своїм конвенційним озброєнням не здатна завдати поразки арміям країн-членів НАТО. 

Три роки ця армія не може виконати хоча б найменших вимог свого верховного головнокомандувача Володимира Путіна, який зажадав, щоб збройні сили Російської Федерації вже у 2022 році встановили контроль над всією територією Донецької та Луганської областей, так звану незалежність яких було визнано у лютому 2022 року, а згодом і анексовано Російською Федерацією. Однак, на календарі вже 2025 рік, а контроль над всією територією Донеччини й Луганщини досі не встановлений російськими військами. Ба більше, тепер російська армія намагається відновити контроль над територією Курської області і не може досягти контролю ще над двома областями України, Запорізькою і Херсонською, на територію яких вона просунулася після 2022 року. На території Херсонщини російським військам навіть довелося втрачати позиції в обласному центрі. 

Читайте також: Зустріч з Трампом. Путіну кортить показати, що з ним говорять

Таким чином можна говорити, що для країн-членів НАТО є абсолютно очевидним те, що Російська Федерація може завдати шкоди Північноатлантичному Союзу тільки шляхом застосування ядерної зброї. А от ядерного конфлікту між Сполученими Штатами та Російською Федерацією ніхто, очевидно, не бажає, ані Дональд Трамп, ані Володимир Путін. 

Тоді виникає питання: якщо Путін дійсно запропонує Трампу вивести частину американського озброєння чи навіть воєнних баз з прикордонних з Російською Федерацією територій, чому б американському президенту не погодитися на цю вимогу російського лідера? Адже це насправді нічого істотно не змінює. Армії країн-членів НАТО все одно, з погляду конвенційного озброєння, будуть набагато більш ефективними, ніж армія Російської Федерації. І від того, де будуть розташовані війська Альянсу, нічого істотно не зміниться. Ну, це, звичайно, з російської точки зору. 

Абсолютно очевидним є інший факт: якщо не буде новітнього озброєння на території таких країн, як Польща і країни Балтії, це полегшить для російських збройних сил задачу окупації хоча б частини території цих країн, а наявність у Росії ядерної зброї, не дозволить швидко перекинути американські резерви, скажімо, з країн Західної Європи до країн Балтії чи країн Центральної Європи. 

Але росіяни продовжують сподіватися, що переконають Дональда Трампа у тому, що така угода є досить прийнятною для закінчення російсько-української війни. Проблемою є те, що цим перелік вимог Володимира Путіна до Дональда Трампа не вичерпується. 

Читайте також: Що насправді стоїть за заявами Трампа про Україну?

Як відомо, російський очільник готовий розмовляти про припинення війни з Україною, принаймні про призупинення такої війни тільки в разі, якщо Україна погодиться вивести свої війська з цієї частини території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, які досі контролюються легітимним українським урядом. Тобто визнати таким чином легітимність територіальних претензій Російської Федерації до України. Визнати, що рішення Російської Федерації про анексію українських регіонів відповідає міжнародному праву. Поки що немає жодного підтвердження того, що хтось в адміністрації Дональда Трампа готовий буде погодитися із цією російською вимогою, яка насправді буде означати справжню капітуляцію перед російськими зусиллями. Новітній американський президент, коли говорив про можливість закінчення конфлікту, мав на увазі виключно припинення вогню. 

Припинення вогню можливо по лінії зіткнення військ: ще можна уявити собі ситуацію, коли українські війська залишають територію Курської області Росії, а російські залишають територію Харківської області України. Просто тому, що Україна визнає територіальну цілісність Росії на Курщині, а Росія продовжує визнавати Харківську область територією суверенної України. Але уявити собі, щоб українські війська відходили з території Донецької, Херсонської, Запорізької та Луганської областей у ситуації, коли весь світ усвідомлює, що мова йде про українські території, є абсолютно неможливим і неприпустимим, і ніяк у концепцію припинення вогню не вкладається. Таким чином, якщо Путін не відмовиться від максималізації своїх вимог, ніякої реальної перспективи щодо домовленостей із Дональдом Трампом, навіть якщо уявити, що американський президент зрозуміє логіку російського щодо Північноатлантичного Союзу, немає.

Таким чином, можливість завершення російсько-української війни в осяжному майбутньому і навіть знаходження можливого модуля припинення вогню між російською та українською арміями залишається такою ж примарною перспективою, як і раніше, до обрання Дональда Трампа новим президентом Сполучених Штатів. 

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.