Войовнича риторика Трампа і його "розуміння" Росії

Але що цікаво: у цій війні обраний президент США звинуватив не президента РФ Путіна і російський шовінізм, а свого попередника, президента США Джозефа Байдена. Він сказав, що ця війна стала фіаско саме адміністрації Байдена, а от до Путіна і його амбіцій президент США, який буде інавгурований уже за кілька днів, поставився з розумінням, говорячи, що усвідомлює російську стурбованість щодо вступу України до НАТО. Він наголосив, що цю стурбованість розуміє весь Захід.

Отже, можна зробити певний висновок, що свою стратегію закінчення війни Росії проти України Дональд Трамп базуватиме саме на поступках Росії. Хоча й невідомо, наскільки готовий Путін до сприйняття таких поступок. 

Сам Дональд Трамп говорить про те, що він не може зараз сказати про свою майбутню зустріч із Путіним, однак знає, що Путін бажає зустрітися з ним, – що дещо контрастує з заявою прессекретаря Путіна Дмитра Пєскова, який підкреслив, що поки що немає підстав говорити про можливість зустрічі майбутнього американського президента з президентом РФ.

Утім, Трамп допускає можливість таких контактів уже після своєї інавгурації. Тоді можна буде говорити, що почався відлік тих шести місяців, які Трамп відвів собі на закінчення російсько-української війни.

Читайте також: Розмова Зеленського з Фрідманом: спроба тиснути на Трампа

Однак не тільки тема війни Росії проти України стала важливою в цій пресконференції майбутнього президента США. Трамп знову повторив свої заяви щодо важливості контролю США над Гренландією, яка, як відомо, є автономним співтовариством у складі Данії, і зажадав, щоб Данія передала Гренландію Сполученим Штатам. Так, ніби йдеться про епоху ХІХ сторіччя. І Трамп знову сказав про можливість відновлення контролю США над Панамським каналом.

Причому в обох випадках обраний американський президент не виключив можливості воєнного втручання США у розв'язання обох проблем. 

Якщо таке воєнне втручання дійсно станеться щодо Гренландії, це стане першим серйозним конфліктом між країнами-членами НАТО від 1970-х років, коли такий конфлікт був між Грецією і Туреччиною, і може призвести до розколу Північноатлантичного союзу та серйозних проблем для європейської безпеки.

Що ж до Панамського каналу й претензій Дональда Трампа до китайського контролю над цим каналом, — це може стати додатковим чинником не тільки для напруги в стосунках між Вашингтоном і Пекіном, а й до звернення країн Латинської Америки до КНР як до нового спонсора власної безпеки, що своєю чергою може змінити конфігурацію у світі й дати можливість авторитарним режимам, таким як російський або китайський, виступати в ролі головних захисників інтересів Глобального Півдня на тлі несподіваних імперіалістичних амбіцій адміністрації нового президента США.

Читайте також: Інтерв'ю Зеленського Фрідману: США вивчають дії двох сторін

Це, звичайно, у ситуації, якщо Дональд Трамп від заяв перейде до конкретних дій, що не так часто відбувалося під час його попереднього перебування на посаді президента США. Однак зараз за всіма цими висловлюваннями Дональда Трампа, як і за подорожжю його сина до Гренландії, можна сказати, що ми маємо справу з абсолютно новим Трампом, з людиною з абсолютно новими амбіціями й з новими когнітивними здатностями, які можуть привести його до бажання виконати всі ті погрози, які він висловлює під час пресконференцій.

Однак наскільки швидко буде використана ще одна погроза, яка прозвучала під час виступу Трампа в Мар-а-Лаго, ми дізнаємося вже невдовзі. Трамп знову закликав до звільнення всіх заручників, яких утримує терористична організація ХАМАС після нападу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року. Як відомо, йдеться про близько ста людей, яких утримують терористи. 

Трамп пообіцяв, що, якщо ці люди не будуть звільнені до його інавгурації, він влаштує на Близькому Сході справжнє пекло, як він наголосив, не тільки для ХАМАСу.

Читайте також: Хто ж найкрутіший у світі перемовник?

Зараз говорити про якийсь значний прогрес у перемовинах між Ізраїлем і ХАМАС не доводиться. Стало відомо, що ХАМАС оприлюднив перелік з приблизно 34 прізвищ людей, які можуть бути звільнені у відповідь на повне припинення воєнних дій на території сектора Гази. Говорити про те, що сторони досягли якогось реального порозуміння в перемовинах, які вони ведуть через посередників, не варто. І абсолютно незрозуміло, чи вдасться буквально за 13 днів досягти справжнього успіху та дійсно звільнити всіх заручників.

Тут важливо зрозуміти, що дійсно робитиме Дональд Трамп, якщо ХАМАС не дослухається до його погроз, і який вигляд матиме пекло, яке він обіцяє терористичній організації й наскільки в це пекло зможуть бути інтегровані також американо-іранські взаємини. Тобто чи влаштує новообраний американський президент війну з Іраном буквально в перші тижні свого перебування на посаді. Однак у будь-якому разі стає очевидним, що з поверненням Дональда Трампа до Білого дому ми абсолютно передбачувано (тут можна нагадати про Мексиканську затоку, яку Дональд Трамп збирається перейменувати в Американську) вступаємо в період цілої низки регіональних війн. І тут американська політика може не сильно відрізнятися від російської з погляду інструментарію досягнення інтересів, які новий президент США, члени його сім’ї та найближчі соратники, такі як Ілон Маск, вважають за національні інтереси Америки.

Виникне абсолютно слушне й логічне питання, а чому взагалі США мають зупиняти війну Росії проти України в час, коли вони будуть у ситуації початку нових власних війн (які будуть дуже нагадувати за підходами та інструментарієм підхід Путіна до забезпечення того, що сам російський президент вважає національними інтересами самої РФ). І як у такому сенсі підходи Дональда Трампа будуть відрізнятися від підходів Путіна.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.