"Токсична квітка надії" громадянина Труханова

У контррозвідувальній діяльності є багато методів виявлення шпигунів. Серед них вимова, акцент, знання історії. Труханов кожного разу, коли вимовляє назву міста, яке очолює, робить це через "А", замість "О". Здається деталь, а скільки в ній змісту. 

Правильна назва міста — це як "паляниця", яку не може вимовити жоден окупант.

А тепер давайте серйозно. Розмови про рішення щодо позбавлення мера Одеси Геннадія Труханова громадянства не безпідставні. 

Але про все послідовно.

Насамперед не треба демократію підміняти бездіяльністю.

Місцеве самоврядування — це не абсолют, а інструмент захисту, розвитку і взаємодії міста та держави.

Ми не повинні закривати очі на ворожу агентуру, яка прикривається виборними посадами.

Сьогодні між Трухановим і місцевим самоврядуванням спільного рівно стільки, як між морською свинкою і Чорним морем.

Дії міського голови Одеси нагадують почерк окупаційної влади.

Мене вражає кількість зруйнованих будинків в Одесі, які становлять історичну пам’ять та архітектурну цінність.

І це не наслідки влучання "шахедів" — так господарюють.

Саме Труханов неодноразово протиставляв себе "київській владі", чим посилював сепаратистські настрої та створював прірву між столицею і регіонами.

Читайте також: Мер Одеси Труханов: на комісії при президенті розглянуть питання про позбавлення мене українського громадянства

Дестабілізація центральної влади — саме цього зараз активно добиваються у Москві.

Думаєте, збіг?

Саме через російський менталітет Труханова і його оточення українське коріння Одеси всіляко замовчують, ветеранське середовище та громадський сектор перебувають в опозиції.

Для мене особисто Труханов перестав існувати як громадянин України одразу після запитання: "Ти чому не в окопах?".

Зневага до фундаментальних цінностей — це рубікон, за яким повернення до публічної діяльності чиновника має бути обмеженим державою.

Його "Адєса" - публічне свідоме протиставлення справжній українській Одесі. 

Кожне велике місто України — це концентрація сили. Або навпаки: якщо в одному з них ситуація "зі знаком мінус", під загрозою опиняється вся держава — її здатність дати відсіч агресору на великій ділянці фронту.

• Якщо на четвертому році великої війни за Незалежність органи влади міста перенасичені адептами Кремля;
• коли місцеві чиновники чинять спротив декомунізації;
• коли корупція та незаконна забудова вбивають цивільне населення за першої негоди, —

це вже не проблема окремого міста, це стає проблемою держави.

Держава — це цілісний організм, з якого не можна виокремити певні "органи", що могли б жити своїм автономним життям.

Так само і міста.

Їхня самобутність, колорит і оригінальність мають черпати природні джерела з україноцентричних джерел та історичних фактів.

Будь-яке потурання імперським міфам на місцевому рівні — це явний і очевидний колабораціонізм.

І тут не має значення: Схід це чи Захід, Північ чи Південь.

Україна у нас одна, і Одеса в ній — невіддільна складова частина.

Це місто — стратегічно важливий форпост на південному фланзі оборони, що пролягає вздовж узбережжя Чорного моря.

Також Одеса впритул наближена до небезпечної ділянки державного кордону з невизнаною "республікою" Придністров’я.

Не варто забувати, що саме цей обласний центр внесений на сучасну мапу ворога як територія, яку слід окупувати. І ці плани, попри труднощі на фронті, росіяни не скасовували.

Читайте також: Президент може припинити громадянство Труханова, але не може позбавити його посади мера: юрист Андрій Магера

Загальноукраїнська активна фаза боротьби за Одесу триває з травня 2014 року, коли в сутичці на Куликовому полі об’єднані українські патріоти перемогли промосковських тітушок.

Відтоді минуло понад 11 років — сталося багато змін.

Зусиллями обласної державної адміністрації та активістів перейменовано вулиці, демонтовано найбільш провокативні пам’ятники.

Сьогодні завдяки присутності у місті багатьох підрозділів Сил оборони українська мова в Одесі вже не дивина.

Нею розмовляють пасіонарії — патріотично налаштовані хлопці й дівчата.

Але на рівні частини громади міста російська пропаганда вкорінена дуже глибоко.

І цю "токсичну квітку надії" на повернення "русского міра" щодня продовжують плекати в стінах Одеської мерії.

Культ поклоніння "великому російському поету" Пушкіну — триває.

І не тільки.

Замість того щоб запропонувати жителям Одеси нову прогресивну альтернативу, місцеві політики й чиновники різного партійного спектра обирають легший шлях — продовжують смоктати "імперську цицьку" самі й закликають інших робити те саме!

Це замкнене коло, бо немає альтернативи.

Потрібне сміливе рішення.

Проблема назріла давно — зараз це очевидний крок, який повинен знайти підтримку в суспільстві.

У комплексі з вимогою створити у місті військово-цивільну адміністрацію — це "шах і мат" для адептів кремля місцевого розливу.

У Володимира Зеленського зараз є можливість не змарнувати одразу два історичних шанси:

• перший — як Президент, довести, що епоха "какая разница" закінчилась: Одеса — це Україна!
• другий — як Верховний Головнокомандувач ЗСУ, встановити в Одесі по-справжньому українську владу.

Війна триває — як ззовні, так і всередині.

Виграти один фронт без іншого неможливо.

Втім, хочу вірити, що відставка Труханова — це не самоціль.

Запит на зміни сильний як ніколи — це наш спільний шанс створити щось більше й утвердити новий концепт української Одеси.

Підхід до змін повинен бути системним, бо таких "труханових" насправді багато.

Пропоную спільно дивитися глибше і далі, думати: "А хто натомість?".

Очевидно, що це повинна бути україноцентрична людина з бездоганною репутацією та державницькими цінностями.

Пане Президенте, у вас є чудова нагода — не змарнуйте її.

P.S. Президент Володимир Зеленський своїм указом позбавив Геннадія Труханова українського громадянства.

Джерело

Про автора. Мирослав Откович, український журналіст, офіцер ЗСУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.