Церква війни поза законом. Колонка Віталія Портникова

Це важливе, я б сказав, цивілізаційно значуще рішення, яке знищує ще один центр ідеологічного й політичного, а не тільки релігійного впливу Кремля на Україну.

Адже всі ми прекрасно розуміємо, що Російська православна церква впродовж сторіч використовувалася Москвою як інструмент русифікації й деградації України. А в останні роки вона стала ще й відвертою церквою війни – церквою, очільник якої, патріарх Кирил, та інші високопоставлені священники відкрито закликають до знищення України, підтримують агресивну російську армію, байдуже ставляться до долі людей, які з формального погляду є паствою цього патріарха та його здичавілих священників.

Звичайно, зараз буде чимало питань про те, як реально втілюватиметься в життя цей Закон. Він набуде чинності через 30 днів після того, як його підпише президент України. Однак для релігійних громад Української православної церкви Московського патріархату є 9 місяців для того, щоб навести докази остаточного розриву з російською православною церквою.

Я впевнений, що зараз очільники УПЦ МП будуть доводити, що цей закон взагалі їх не стосується – тому що, мовляв, вони ухвалили рішення про розрив взаємин із російською православною церквою ще 2022 року на Соборі, де було заявлено про самостійність Української православної церкви Московського патріархату. Але до цього часу ніхто не бачив в очі ухваленого на цьому Соборі статуту УПЦ МП. Щобільше – відомо, що в цьому статуті є посилання на грамоту попереднього московського патріарха й підкреслюється, що взаємини зі світовим православ’ям відбуваються за посередництва Російської православної церкви.

Читайте також: Верховна Рада заборонила діяльність ФСБ в рясах. Що далі?

Українська православна церква Московського патріархату, як і Російська православна церква, втім, розірвала взаємини зі світовим православ’ям, бо відмовилася від спілкування зі Вселенським патріархом Варфоломієм, після того, як він надав Томос українським вірянам для створення незалежної автокефальної церкви на українській землі.

Тому з формального погляду Українська православна церква Московського патріархату є навіть не церквою, а частиною секти, яка очолюється зовсім не митрополитом Онуфрієм, а російським патріархом Кирилом, церквою, яка пішла на демонстративний розрив зі світовим православ’ям, погодилася на перетворення православної церкви на церкву Володимира Путіна. І ось із цією церквою Путіна Українська православна церква Московського патріархату і має за ці 9 місяців розірвати взаємини, щоб уже ніколи більше не асоціюватися з окупантами та губителями української землі, зі злочинцями в рясах, з корумпованими прибічниками насилля й убивств, яким не допоможуть жодні цинічні молитви.

Звичайно, в цій ситуації важливо нагадати, що ніяких реальних проблем щодо розірвання з Російською православною церквою в УПЦ взагалі немає. Прекрасний приклад – те, як вчинила ще у 2022 році старообрядницька церква України, яка чітко повідомила, що не має ніяких більше зв’язків із релігійним центром у Росії та звернулася до старообрядницького митрополита в румунській Бреїлі з проханням, щоб він прийняв старообрядницьких вірян України під свій омофор.

От, звісно, і все, хоча мені здається очевидним, що старообрядці мають куди більше взаємин із релігійним центром у Москві, ніж Українська православна церква Московського патріархату. Чому? Тому що зв’язків зі світовим православ’ям у старообрядців немає. Але вони знайшли вихід, який допоміг їм стати українською православною громадою на українській землі.

Читайте також: Обов’язок органів влади – заборона діяльності РПЦ

І в Української православної церкви Московського патріархату також цей вихід є – повернутися до світового православ’я, врешті-решт повернутися до справжньої, а не політизованої віри, відмовитися від будь-яких зв’язків із Російською православною церквою та іншими церквами, які підтримують людиноненависницьку діяльність патріарха Кирила. Та Синоду РПЦ – цього "політбюро" брехні. Звернутися до взаємин зі світовим православ’ям, у діалозі з Вселенським патріархом Варфоломієм знайти інструменти, які допоможуть створити канонічну автокефальну православну церкву за участі вірян УПЦ МП.

Так, мова йде про повернення до канонічної церкви України, до Православної церкви України, яка з’явилася на українській землі, згідно з Томосом Вселенського патріарха, та є продовжувачем традицій Київської митрополії – митрополії, яка почала існувати ще в ті часи, коли на місці Москви та інших міст теперішньої Російської Федерації навіть селищ не було — не те що міської забудови.

А от як відбуватиметься об’єднання колишньої російської релігійної церкви, що втратила зв’язок зі світовим православ’ям, і канонічної православної церкви України, — це, мені здається, має вирішувати Вселенський патріарх. А не митрополит Онуфрій чи інші члени Синоду УПЦ МП.

Однак для того, щоб це усвідомити, потрібно просто вірити. Вірити, а не думати про майбутнє з Путіним і Кирилом.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.