Цивільний кодекс застарів і суттєво відстає від Закону "Про медіа"

1. Законопроєкт приводить до сучасних стандартів Книгу другу Цивільного кодексу, яка регулює немайнові права.

Цивільний кодекс прийнятий ще 25 років тому. Більшість змін, які з того часу вносили до Кодексу, не стосувалися Книги другої. Просто тому, що немайнові права мало кому цікаві. Вони немайнові, а отже їх не можна продати, відняти або подарувати.

Крім того, цього року парламент прийняв масштабну реформу, скасувавши Господарський кодекс. 

Тому ідея оновити норми Цивільного кодексу до сучасного українського та європейського законодавства є принципово правильною, будь-який юрист це підтвердить. Як мені відомо, над цією реформою працюють кращі цивілісти провідних університетів країни.

2. Так, законопроєкт виписаний неідеально, тут немає про що сперечатися. Але жоден проєкт на стадії реєстрації не є досконалим. Для того й існує публічна процедура розгляду, де депутати, громадськість та експерти виправляють помилки. На цій стадії важливі не деталі, а закладений принцип, і він правильний: оновити Цивільний кодекс.

Законопроєкт охоплює значно ширше коло питань, ніж лише питання неправдивої інформації. Але навіть у цій частині ми маємо проблему: чинний Цивільний кодекс застарів і суттєво відстає від Закону "Про медіа". В результаті, сьогодні закон "Про медіа", судова практика і Цивільний кодекс можуть суперечити один одному. Щоб прибрати ці суперечності й узгодити норми, цей законопроєкт і потрібен.

3. Цей законопроєкт не про свободу слова та поширення інформації. Він регулює безліч особистих немайнових прав, і право на інформацію — лише одне з них. 

Для мене принципово, щоб остаточний текст, за який ми голосуватимемо в парламенті, гарантував стандарти свободи слова не гірші, ніж у чинному Законі про медіа та практиці ЄСПЛ.

Я не є членом профільного комітету, на який розглядатиме цей законопроєкт. Але мені важливо бути залученим у процес і мати можливість впливати на текст. Саме підписання законопроєкту дозволяє максимально долучитися до його доопрацювання й ефективніше впливати на те, у якому вигляді його винесуть на голосування.

4. Окремо зверну увагу на маніпуляції навколо блокування журналістських розслідувань через заборону порушувати презумпцію невинуватості. Але така заборона існує і зараз, просто виписана вона так, що без судового тлумачення ніхто її не побачить. Проте наявність активної судової практики щодо цього ніяк не перешкоджає проведенню журналістських розслідувань.

Інша річ — таврування без доказів, які згодом виявляються хибними. Можна згадати, як НАБУ три роки розслідувало справу про виробника тепловізорів "Archer", яку зрештою закрили через відсутність доказів.

5. Ще раз наголошу, що Законопроєкт №14057 в частині захисту інформації виписаний досить посередньо — тобто так само як і більшість законопроєктів на стадії реєстрації. Але саме для того й існує процедура доопрацювання. Моє завдання — стежити, щоб ризики й невідповідності були усунуті, а остаточний текст відповідав демократичним стандартам і європейській практиці.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.