Ця війна надто велика, щоб кудись подітися після її фіналу

Скільки б нам не було років і що б не було попереду. І скільки б не залишилось позаду.

Все, що було до цього — було підготовкою до цих років і днів. Все, що буде потім — стане спогадами про цю війну.

Люди народжуються в спокійніші часи. В геть тихі часи. В часи, коли трохи булькають гази в болоті.

Ми народилися в час, коли почалася найбільша буря останніх вісімдесяти років.

Хтось жалкуватиме, що не був в окопі, хтось думатиме, що краще б залишився в Україні. Хтось згадуватиме молодих хлопців і дівчат, які гинули поряд з ним, і розмовлятиме з ними й уявлятиме, якими вони були б тепер. Хтось з жахом згадуватиме ракетний удар, який прийшовся туди, де ти мав би бути, але не був і саме тому вижив. Хтось згадуватиме…

Ніколи більше не буде такого пекла емоцій, такої спресованості подій, кожна з яких заслуговує на своє особисте десятиліття.

Читайте також: Екологічне приязне спілкування саме по собі є мистецтвом

Все, що було до цього, готувало нас до цієї війни. Все, що буде потім — буде спогадами про неї.

Нам випало бути разом. Таким різним і таким особливим. І ми всі тут, бо ми здатні на диво. Ми навіть не знаємо, на що ми здатні.

Хтось шкодуватиме, що пропустив цю війну. І пошкодує, сидячи десь на березі моря, під пледом, що був не там і не зробив те, що міг. Бо нічого величнішого ніколи більше в його житті не станеться. І це було те, що варте було цілого життя.

Ми не обираємо час, в який нам жити. Але цей час обрав нас. Це все одно мало статися. І ми просто не можемо програти.

Підтримайте одне одного. І скажіть, що вони можуть. Все, що буде потім — буде тим, що буде після війни. І це триватиме багато, багато років… Бо ця війна надто велика, щоб просто кудись подітися навіть після її фіналу.

Джерело

Про автора. Василь Зима, журналіст Еспресо

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.