У владі багато невстигаючих розумом

Дурість не від бідності. А від звички не виходити за межі. Від звички не мріяти про далеке, не дивитися в небо. Дурість починається з відсутності зацікавлення. З відштовхування від себе всього незвичного та заобрійного. З маркування незвичного як "чужого". З самоізоляції, виправданої як нібито пошана до самобутності (великих предків, могил, ґрунтів, історії і т.п.). 

Тільки десь починають цілеспрямовано насаджувати ту "пошану" як буряк на полі (зміцнювати "скрєпи", впроваджувати "духовність", вклонятися "мудрості предків"), як падає накривка здоровенної скрині і дурень стає актуальнішим за розумника.

Читайте також: Не служити Великому Ображеному...

Власне тому й впали ті режими, що культивували самоізоляцію. В їхньому душному просторі "невстигаючі розумом" отримували перевагу. Тому що для шанування предків та вклякання на могилах розуму не треба. А ще: у тісній скрині виживають не мрійники, не творці і не стратеги, а ті, котрі мають гостріші зуби. Проходить час і в замкнутих суспільствах залишаються лише гострозубі та невстигаючі розумом. Відтак приходять розумніші чужі (справжні чужі) й починають панувати.

Дякувати Богові, ми – поки що – живемо у відкритому суспільстві. Але невстигаючим розумом це не подобається. Невстигаючі розумом хочуть закрити скриню. Невстигаючих розумом багато не лише на вулицях, але й у владі. Достатньо для того, щоби посадити всіх нас до зачиненої скрині. Тим більше, що поряд вже стоїть кілька великих закритих валіз.

Джерело

Про автора. Володимир Єшкілєв, український письменник, філософ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.