Успіх на полі суперника. Укотре про інтерв'ю Зеленського Фрідману

Стратегія Росії – залякування. Трамп і Маск до ус*ачки бояться ядерної війни. Як не парадоксально, але Трамп набагато більше сц*кло, ніж дідо Байден, якого часто звинувачують в недостатній сміливості. Тому Путін максимально підіймає ставки та грає м'язами. Його стратегія впливу на Трампа — страх. Московити хочуть залякати нового президента США, щоб він припинив допомогу Україні й ми стали беззахисні. 

Стратегія України інша. В нас немає ядерної бомби й нам нічим лякати Дональда Фредовича. Тому команда президента України прийняла правильне, на мою думку, рішення – демонструвати Трампу свою максимальну договороздатність. Ідея в тому, що на тлі клінічної недоговороздатності, брехливості та підступу Путіна, Україна виглядатиме набагато більш прогнозованим, надійним і лояльним партнером. Трамп таке дуже любить. Особливо, якщо додати трохи (насправді багато) лестощів особисто Трампу.

Інтерв'ю Лексу Фрідману – це відпрацювання сценарію молодшого партнера, який грає в гру Трампа. Безумовно, Фрідман – класичний "хороший русскій", великий патріот своєї батьківщини (Росії). І безумовно, Зеленському було дуже непросто мати сильний вигляд в умовах, коли господар шоу настільки симпатизує нашому ворогу. 

Читайте також: Чи був успішним подкаст Зеленського з Фрідманом?

Оцінюючи інтерв'ю Зеленського Фрідману, я б звернув увагу на кілька аспектів. 

Зеленський був значно краще готовий, ніж коли давав інтерв'ю іноземним журналістам в перші роки свого правління і на початку вторгнення. Тоді кожне інтерв'ю було майже катастрофою та оголяло скромний інтелектуальний потенціал нашого очільника. Після інтерв'ю Фрідману до президента теж можна було прискіпатися, але, на мою думку, серйозних провалів не було. Головне зауваження – він матюкався, для мене має абсолютно надуманий вигляд. Сучасний світ сильно відрізняється від культури 19 століття, коли від слова "ж*па" дами втрачали свідомість.

Друге з важливого, це було інтерв'ю повністю на чужому полі й ми тут не програли, а за багатьма ознаками – виграли. У президента добре вийшло створити картинку "свого хлопця" – такого собі Ілона Маска на мінімалках. Можливо, не такого дотепного і зрозумілого виборцям Трампа, але все ж більше свого, ніж не свого. 

Важливою передумовою для вдалого виступу на чужому полі стало лояльне ставлення Фрідмана до Зеленського. Складно сказати, що спрацювало – якісь попередні домовленості, політичні розклади республіканців, чи це особиста заслуга Зеленського, який зумів налаштувати людський контакт з дууууже непростим інтерв'юером, але факт – Фрідман не валив Зеленського ні на інтерв'ю, ні після нього. Це просто дуже добре для нас! 

Звичайно, під цим інтерв'ю у Маска буде купа реднеків-хейтерів, але всім упоротим не вгодиш. Загалом, мені здається, це інтерв'ю буде нам сильно в плюс серед республіканців. Треба продовжувати в цьому ключі. 

Що можна було зробити краще. Російський емігрант Фрідман весь час перед і під час інтерв'ю, як дурень з писаною торбою, носився з рускім язиком. В нього це була нав'язлива ідея фікс – показати, що ми з козлобородими говоримо на одном язикє і тому маємо порозумітися. Для нас ця ідея була вкрай шкідлива, бо мало того, що урівнювала жертву з нападником, але ще й повторювала псевдоісторичні побрехеньки Путіна про "адін народ". Збити цю ідею Фрідмана у нас можливості не було. І Зеленський в принципі непогано відповів, чому не хоче спілкуватися російською. 

Читайте також: Інтерв'ю Зеленського Фрідману: США вивчають дії двох сторін

Але, мені здається, тут більш доречною була б історична аналогія з фашистською Німеччиною. На місці президента я б сказав єврею Фрідману, що в нас так само не зрозуміють, коли він заговорить російською, як вцілілі в гітлерівських концтаборах євреї не зрозуміли б після війни перемовин з німцями німецькою. 

Іще мені здається, що не був використаний на всі 100% ідіотизм радикального крила фанатів Трампа. Як відомо, МАGA і найбільш упороті республіканці – страшні конспірологи. Я уявляю, як вибухнули б їхні мізки, якби Зеленський притишив голос і загадково сказав: ну, ви ж розумієте, хто стоїть за Путіним?? 

Я гарантую, що це був би вибух ядерної бомби та обговорень, хто стоїть за Путіним і чому в Америці про це всі мовчать, було б на кілька місяців. 

Тож легкого конспірологічного тролінгу мені не вистачило. Але я розумію, що то вже був би вищий пілотаж і не варто мати аж сильно завищених очікувань. 

Тому якщо резюмувати, президент не був бездоганним, але загалом, на мою думку, піти на поле суперника до скептичного ведучого – це був сміливий крок і я радий, що ризик виправдався. Загалом, це інтерв'ю покращить наші позиції в стані Трампа. 

Видається, що шанси зберегти підтримку США за Трампа є. Легко не буде, але такі війни легко й не виграються.

Джерело

Про автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.