Ведмежа послуга Зеленського і байки Путіна Карлсону , - підсумки тижня від Миколи Княжицького

Путін та Карлсон, Залужний, Сирський. Про всіх цих людей говорили останні дні. 

Брехня Путіна здивувала навіть Карлсона

Путін дав інтерв'ю американському журналісту Такеру Карлсону, який зараз випускає свою програму в мережі X, колишньому Твіттері. Раніше Карлсон працював на каналі FoxNews, і його вигнали звідти за містифікації та теорії змов. Разом з тим Карлсон є улюбленим журналістом Трампа. Трамп навіть говорив про те, що, можливо, Карлсон буде віцепрезидентом, якщо його оберуть президентом. Через це інтерв'ю з Путіним багато хто розглядав як знакове. Воно потрібно було росіянам для того, щоб зірвати нашу міжнародну підтримку. Путін намагається переконати Захід, перш за все консервативних американців, в тому, що він нібито готовий до перемовин, що він ні на кого нападав, Україна сама ледь не напала на Росію, а в усьому винен Захід, який не чув і принижував весь час Росію.

Розмова Карлсона і Путіна була переповнена брехнею, починаючи від політичної історії та завершуючи тим, через що саме почалася війна.

Найбільше обурення, зокрема в поляків, викликали твердження Путіна про те, що Друга світова почалася не через німців, а через поляків, які фактично спровокували німців, бо не захотіли по-доброму віддати Гданськ, який до цього ті колись називали Данциг. Очевидно, такі слова Путіна викликали справедливе обурення в багатьох поляків. А міністра закордонних справ Польщі Сікорського найбільш обурило те, що він це говорив у присутності американського журналіста, і американський журналіст промовчав. Це справді дивно. Тим більше, що на цього американського журналіста орієнтуються досить великі кола американських політиків.

Дивно, що Путін, який фактично виправдовує Гітлера, стає вдячним промовцем для журналіста з демократичної країни.

Світ змінюється, такого ніколи не було. 

Все інше, що говорив Путін, - давно застаріла інформація, нічого нового він не сказав. Не бачу я жодної готовності до переговорів у його висловлюваннях, оскільки переговори на умовах, як сам Путін каже “денацифікації України” - це про що? Про яку денацифікацію говорить зараз Путін? Очевидно, він і далі намагався сподобатися американцям, вийти з ними на якісь прямі перемовини. Але суть цих перемовин для Путіна - це здача України та знищення української незалежності, все інше не грає ніякої ролі. Як не грають ніякої ролі його байки про Володимира Зеленського, в якого батько нібито воював на фронті. Хоча, як відомо, батько Володимира Зеленського народився в 1947 році, тоді, коли Друга світова війна вже закінчилася. Одним словом, це інтерв'ю ніяким особливим явищем не стало. І навіть Такеру Карлсону, цьому правому журналісту, дивно було слухати Путіна. Він весь час запитував Путіна: в чому справа? А Путін починав йому розповідати, що ніякої України не існує, Україну створив Ленін, і промивати мізки іншими побрехеньками, на що Карлсон справедливо запитував: чому ви говорите про це тільки зараз, чому ви не говорили про це раніше? Старий дід Путін, кашляючи, тікав від відповіді.  Так само як від відповіді про те, чому зняли Залужного тікає Володимир Зеленський. 

Зняття Залужного: думати треба не про вибори, а про перемогу

Володимир Зеленський - не старий дід, він дійсно очолює Україну, яка бореться за свою незалежність. І тим важливішим є те, щоб люди, які очолюють армію цієї країни, мали довіру суспільства.

Довіра до Залужного зашкалює. Вся соціологія показує, що йому довіряє майже 90% українців.

Мабуть, це і лякало Володимира Зеленського, бо розглядав Залужного як можливого кандидата на виборах. Хоча, з моєї точки зору, це повний абсурд. Чудово всі розуміємо, що ніяких виборів під час війни проводити не будемо. А що буде після війни та після нашої перемоги, сказати поки що зарано. Хто там буде конкурентом Зеленського, хто не буде, чи буде балотуватися сам Зеленський? Все це питання з багатьма невідомими. Бо не про вибори нам треба зараз думати, а про перемогу. 

Звичайно, авторитет і популярність Залужного могли б дуже добре послужити цій перемозі. Ми зараз бачимо, що важко йде мобілізація, що люди перестають вірити в майбутнє, і ось тут би віра в Залужного пригодилася б. Але як можна донести через Залужного якусь інформацію, якщо сам офіс Володимира Зеленського фактично заборонив йому давати будь-які інтерв'ю? Багато моїх знайомих журналістів, коли приїжджали в Україну і хотіли поговорити з Залужним, натикалися на те, що без згоди Офісу президента це зробити було неможливо. Його намагалися закрити, про нього намагалися не говорити, але популярність генерала, першого українського генерала за багато років, який провів переможні наступи проти російських окупантів, який насправді звільнив Київ, Харківську область, значну частину Херсонщини, зростала.

Ніколи ми не мали такого успішного генерала в нашій історії за останні роки.

Його авторитет, на жаль, ніхто не використовував для того, щоб люди знову повірили в нашу перемогу і в нашу армію так, як це було під час початку повномасштабного вторгнення. Ми пам'ятаємо, які черги тоді стояли до військкоматів, як багато людей хотіли воювати, як швидко очікували перемоги… Може, через те, що Залужному заборонили говорити, говорити з народом, ця віра у людей впала.

Призначення Сирського та ведмежа послуга

Заміна Залужного на Сирського викликала теж дуже різні чутки. Очевидно, Сирський не має тої харизми, яку має Залужний. Разом з тим Сирський - бойовий генерал. Він справді брав участь у Київській, Харківській операції, він командував сухопутними військами. І ті, хто підтримував Сирського (а скоріше, ті, хто хотіли зняти Залужного), зробили Сирському ведмежу послугу: вони почали розповідати про те, що і київською, і харківською операціями Сирський командував самостійно, самостійно звільняв Київщину і Харківщину. Очевидно, це не так, тому що Сирський командував сухопутними військами, а в усіх збройних війнах беруть участь різні роди військ, і без планування в Генеральному штабі такі операції не проводяться.

Звичайно, не можна применшувати участі Сирського в цих операціях - він справді героїчно захищав і продовжує захищати Україну

Йому можна бути вдячним, так само як ми вдячні більшості українських генералів. В решті решт, він працював із Залужним в одній команді, хоча офіс президента весь час намагався наблизити Сирського і протиставити його Залужному. Насправді між ними цього не відбувалося: вони консультувалися, співпрацювали, мали чудові стосунки. 

Інша сторона медалі полягає в тому, що дуже багато людей почало нападати на Сирського за те, що, мовляв, він народився в Росії, закінчив російське училище. Хтось пише, що в нього родина знаходиться в Росії. Я б не ставив під сумнів патріотизм Сирського, все ж таки його участь у боях - зараз, під час звільнення Київщини та Харківщини, участь ще в раніше в АТО, де він теж був весь час на командних посадах, вкотре засвідчує його патріотизм і відданість військовій справі. Врешті решт, коли ми згадуємо про генерала Маннергейма, що переміг російську армію, яка хотіла окупувати Фінляндію, - то він за походженням був шведом, а шведи точно не були друзями фінів, навпаки, вважалися для фінів колонізаторами, так само як і росіяни. Маннергейм фактично сформувався в Російській імперії, здобув військову освіту в Російській імперії, воював в російській армії. Це не завадило йому, знаючи російську армію, перемагати на чолі Фінляндії. 

Всі, хто стає боронити Україну, безумовно є українцями. Тільки спільне об'єднання всіх політичних сил, всіх військових сил нашого суспільства допоможе нам перемогти. Було б дуже добре, щоб це усвідомив Володимир Зеленський і його офіс. І дуже було б добре, щоб вони, як і все наше суспільство, вчилися не на власних помилках, а на власних перемогах.

Знову блокада на кордоні

Була ще одна тема цього тижня - знову почалося блокування українських доріг польськими фермерами та перевізниками. Ми багато говорили на цю тему і продовжимо говорити. Віримо в те, що цей абсурд на наших кордонах завершиться.

Для того, щоб пригадати причини цього блокування і що саме ми маємо йому протиставити, запрошую вас подивитися мій останній фільм Кордонгейт, він є на моєму You-Tube-каналі.  

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.