Від України до Балтії: у РФ офіційно розширили підстави для застосування армії за кордоном

Цей документ вносить концептуальні зміни до федеральних законів країни-окупанта "Про оборону" та "Про громадянство".  Тепер армія РФ може бути офіційно застосована за кордоном, якщо громадянина цієї країни заарештували, утримують або переслідують у кримінальному чи іншому порядку. Дія закону поширюється на рішення судів іноземних держав, ухвалені "без участі РФ", а також на рішення міжнародних судових органів, які Москва не визнає (наприклад, Міжнародний кримінальний суд).

Профільний комітет Держдуми зазначив, що закон також покликаний "захищати російські організації від іноземних протиправних посягань", під чим Кремль де-факто має на увазі арешти державних активів та санкції. Закон запроваджує поняття "екстериторіального використання" армії. Відтепер остаточне право відправляти солдатів за кордон у таких випадках покладається безпосередньо на президента РФ.

Звертаю увагу, що ухвалення державною думою РФ  цього закону збігається у часі з активізацією дипломатичних процесів. 

Передусім цей крок спрямований проти Сполучених Штатів та їхніх союзників. Країна-окупант таким чином демонструє готовність до подальших сценаріїв ескалації й фактично заявляє про своє "право" на превентивне застосування збройних сил для захисту власних громадян або російськомовного населення за кордоном. У результаті формується концепція, за якою зоною військово-політичних інтересів Росії оголошуються країни пострадянського простору.

Відповідно, до потенційної зони застосування збройних сил країни-окупанта насамперед потрапляють країни Балтії. Це означає, що йдеться не лише про тиск на окремі держави, а й про створення виклику для блоку НАТО. У цьому контексті особливу увагу привертає сценарій так званого Сувалкського коридору — гіпотетичного сухопутного маршруту, який міг би з’єднати територію Білорусі з російським ексклавом — Калінінградською областю. Такий коридор мав би проходити територією Польщі та країн Балтії.

Додатковим сигналом є попередні заяви міністра закордонних справ Росії Лаврова про те, що завершення війни проти України можливе лише з урахуванням "гарантій безпеки" для країни-окупанта. У цьому сенсі ухвалення закону є продовженням цієї риторики: Росія намагається нав’язати власне бачення безпекової архітектури, зокрема щодо нерозширення НАТО, а також закріпити за собою можливість превентивних дій, включно з ударами по території потенційних противників.

На практичному рівні це супроводжується ескалацією напруженості в прикордонних регіонах. Зокрема в Естонії активізується інформаційна кампанія щодо можливих сценаріїв у прикордонних містах, таких як Нарва, де обговорюються варіанти дестабілізації або навіть окупації. Паралельно Росія посилює військову інфраструктуру на кордоні з Фінляндією, що також створює небезпечні сценарії для ескалації.

Читайте також: Чи анексує Путін Придністров'я?

Окремо варто згадати і Балтійський регіон загалом. Лунали заяви про потенційні претензії РФ на острів Готланд, який має стратегічне значення для контролю над судноплавством. 

Потенційно можна говорити про те, що в зоні можливого застосування армії держави-агресора в першу чергу опиняються країни Балтії, а також Фінляндія, Швеція та інші держави регіону. Водночас не виключається і політичний сигнал країнам пострадянського простору, насамперед Молдові.

Також не можна виключати й Білорусь — особливо на тлі останніх подій, пов’язаних із її поступовим зближенням зі Сполученими Штатами. Аналогічна ситуація стосується і Казахстану, який країна-окупант дедалі частіше розглядає як недружню державу.

Підсумовуючи, цей закон має на меті окреслити так звані "червоні лінії" — зони військово-політичного впливу Росії. Його дія фактично поширюється як на країни колишнього СРСР, так і на держави НАТО, які межують із країною-окупантом.

Якщо говорити про один із ключових аспектів — це можливість застосування армії для "захисту" росіян у разі їхнього арешту за кордоном. Насправді цей пункт може трактуватися значно ширше. Йдеться не лише про звичайних громадян, а й про осіб, які можуть бути залучені до діяльності в інтересах Росії.

Наприклад, у контексті нинішніх відносин з Азербайджаном затримання громадян РФ у відповідь на дії російської сторони щодо громадян Азербайджану може бути використане як привід для подальшого тиску. Причому такі ситуації можуть стати інструментом для зменшення впливу інших гравців у регіоні, передусім Сполучених Штатів у Закавказзі, яке Росія традиційно вважає зоною своїх виключних інтересів. Мова про так званий коридор Трампа – ті угоди, які підписані між Вірменією, Азербайджаном і США. Подібні ініціативи також можуть розглядатися Росією як загроза її впливу, а отже — як додатковий привід для політичного чи навіть силового тиску. Таким чином, цей закон виступає ще одним сигналом як для Вірменії, так і для Азербайджану.

Що стосується реакції Заходу, то військові аналітики та розвідки країн НАТО розглядають цей крок як створення Росією завчасного юридичного плацдарму для потенційних гібридних або прямих військових операцій проти європейських держав.

Читайте також: Кремль вимагає від нас демонтажу власної держави своїми руками

Щодо України цей закон створює додаткові ризики. Фактично йдеться про підрив основ державності, оскільки поняття "російськомовного населення" або "громадян Росії" є доволі умовним і може трактуватися Росією довільно. Якщо раніше анексія Криму та окупації східних областей пояснювалися "захистом" російськомовних, то тепер формується юридична база для подібних дій у майбутньому.

Міністерство закордонних справ України назвало ухвалений закон "агресивним беззаконням". Речник МЗС Георгій Тихий провів пряму історичну паралель із діями нацистської Німеччини у 1938 році, коли Адольф Гітлер виправдовував окупацію чехословацької Судетської області ідентичними гаслами про "захист співвітчизників".

Що ж стосується практичного застосування цього закону, то робити точні прогнози складно. Наразі основні ресурси країни-окупанта зосереджені у війні проти України. Її можливості для ведення активних бойових дій проти інших країн є обмеженими — як з огляду на людські, так і на технічні та фінансові ресурси.Відкриття другого фронту створило б серйозні проблеми для Росії. Тому подальший розвиток подій значною мірою залежатиме від ситуації в Україні та перебігу війни на її території.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Дмитро Снєгирьов, військовий експерт, співголова ГІ "Права Справа".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.