Війна триватиме ще багато-багато місяців

Оце я спостерігаю за всіма цими рухами навколо переговорів, заморозок, виборів і цього всього зовні та в Україні. І мені наче все це дуже цікаво, але мене як людину з певним менеджерським досвідом не таких великих проєктів, як мирні перемовини й замороження війни континентального масштабу хвилює одне питання: чи розуміють усі дописувачі масштаб і складність завдання? 

Ну, тобто усі ці свідки завершення війни взимку — навесні розуміють такі дрібнички:

Встановлення лінії розмежування між сторонами може зайняти мінімум пів року, бо проводити її доведеться через сотні сіл, посадок, річок і озер. Бо це справді не Мінські, де сторонами були Україна vs ДНР — ЛНР як проксі Росії, але все ж не повноцінні держави. Тобто з великим сумлінням на лінію в цілому клали обидві сторони. Тут так не буде. Єдиний швидкий сценарій "розмежування" - по адміністративних кордонах. Тут теж такого не проглядається. 

Контроль процесу з пункту 1 і контроль процесу припинення війни має хтось засвідчувати. В Корейській війні це була спільна комісія сторін. Тобто цю комісію треба сформувати, туди треба додати — умовно — посередників, яким обидві сторони умовно довіряють (наприклад, ОАЕ, Катар, КСА) і представників союзників і партнерів обох сторін (Китай, Індія — США, ЄС). Ці рішення мають бути ухвалені на рівні ООН чи на рівні ключових гравців. До цього багато місяців. 

Читайте також: "Мир у січні" нереальний

Складання та уточнення списків на обмін може зайняти невідомо скільки. Бо треба буде злічити, вибачте, списки загиблих, тих, хто пропав безвісти й усіх, хто буде перебувати в Росії та Україні на той момент. Цікаво, скількох наших полонених Росія могла б приховати, як КНДР і Китай приховали південнокорейських і американських. Нам би не дуже хотілося десятиліттями шукати наших там.

Інертність дипломатичних процесів. Той поїхав туди, той з тим переговорив, передав третьому, сторони подумали, зважили, вирішили, повернулися з власною позицією, ще раз подумали. Всі попрацювали з громадською думкою. Повернулися, ще раз передомовились, а тут на фронті щось змінилося — о, давайте ще раз передомовлятися.

Це я взяв тільки 4 аспекти. Без урахування яких замороження не станеться. Бо від зменшення інтенсивності бойових дій до фіксації припинення вогню (а окремі бойові зіткнення тривали і надалі) у Корейській війні минув рік. А у нас поки ніяким зменшенням інтенсивності і не пахне.

Читайте також: Що мають знати "миротворці" та "пророки"

У Дональда Трампа і будь-кого ще немає ніякої чарівної палички, яка може всі ці процеси пришвидшити. Навіть якщо перемовини будуть про фіксацію несприятливого результату для однієї зі сторін чи для обох. Наразі от друге — найбільш ймовірне. Наразі немає реалістичних сценаріїв завершення війни, де хтось піде задоволеним. 

І так, я щиро радий, що мені не доводиться і не доведеться ухвалювати настільки складні рішення, як нашому керівництву. Подобається воно комусь чи ні, ми можемо бажати чи боятися різного, а відповідальність нести все одно Зеленському. 

Тому, шановні пані та панове, політики й політикині, яким не ймуться вибори провести, аналітики й аналітикині, експерти та спікери. Давайте якось повертати суспільство до реальності, в якій війна триватиме ще багато-багато місяців. І ніякі перемовини, навіть коли вони будуть, не будуть швидкими. А якщо дипломати працюють — хай працюють. В будь-якому випадку в них завжди багато роботи.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.