Втікачі від війни: ухилянти та розчаровані
Вам не здається, що всі ті, хто втік від війни за кордон, вже повернулись в Україну?
Залишились лише ті, хто втік не від війни, а від самих себе і середовища: від безвиході, від токсичних стосунків, від відсутності гідної роботи та оплати праці, від травм і невиправданих сподівань. Від страху бути не почутим і засудженим.
Дехто виїхав від браку патріотизму, який у нас вже десятиліттями полягає в тому, щоб любити свою державу не завдяки розумним людям при владі, а всупереч "довбо*ам".
Це дуже важливо розуміти, особливо тим, хто нав'язує дискурс про повернення від імені держави.
Читайте також: Мобілізація 18-річних: виправдання Заходу за власні прорахунки
Ідеалістів мало. Зазвичай люди мислять шкурними інтересами. На рівні інстинктів самозбереження.
Ухилянти — окрема категорія. Питому вагу їхньої провини формує не так обов'язок перед державою (можуть знайтись аргументи, чому ні), як перед хлопцями, з якими вони колись ганяли м'яча у дворі, пили пиво після дискотеки чи разом писали реферати в бібліотеці. Одні пішли, інші втекли. Їх зараз треба замінити. От саме їх вони й зрадили. Тому таким виправдання нема.
Джерело
Про автора. Мирослав Откович, український журналіст, офіцер ЗСУ
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе