Я — одна з грудок цієї солодкої землі
Наша земля солодка. Коли дивлюсь на неї, я відчуваю смак шоколадного масла на язиці
І коли сильніше пригріває сонце, земля, здається, починає потроху танути, як чорне морозиво.
Наша земля вічно вагітна. Скільки разів оці чорні грудки ненадовго ставали живими — рослинами, тваринами, людьми?
Я — одна з грудок з цієї солодкої землі, що тимчасово бачить, чує і любить.
Комахи над ріллею метушаться. Ловити собі в крила кожен промінь, як милостиню згори.
Читайте також: Ми вдруге народилися у Вугледарі
***
А ще мене довго лякатиме цей чорний її колір. Варто кільком краплям дощу впасти, і навіть повнопривідні машини ризикують загрузнути, зупинитися і тоді ти — легка жертва для FPV чи артилерії. Рух — життя, зупинка — смерть.
***
Павутиння, котрим зараз уповита рілля, грає відблисками на вітрі — як довгі коси.
Про автора. Ігор Луценко, журналіст, воїн ЗСУ
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе