Як активізувати зовнішньоекономічну діяльність: шлях від компенсаційної до інвестиційно-експортної моделі

Основні причини — падіння аграрного виробництва, руйнування гірничих підприємств і скасування товарного безвізу з ЄС. Експорт продовольства та агросировини скоротився на 8,9%, мінеральних продуктів — на 12,2%.

Водночас позитивним сигналом є зростання на понад 10% експорту товарів із більшою часткою доданої вартості — продукції хімічної, легкої, деревообробної промисловості, будматеріалів і машинобудування. Це свідчить про повільну, але реальну диверсифікацію структури експорту.

Імпорт: зростання потреб і обмеження виробництва

Імпорт зріс у всіх ключових групах — енергообладнання, паливо, машини, транспорт, продовольчі товари. Найбільше — машини, устаткування, транспортні засоби» (+32,9%). Збільшення імпорту пояснюється потребами ЗСУ, пошкодженнями енергетичної інфраструктури та пожвавленням внутрішнього попиту при слабкому розвитку власного виробництва.

Понад третину інвестиційного імпорту становить енергетичне обладнання, яке, по суті, замінює зруйновані активи, а не розширює виробничу базу.

Це ключовий симптом економіки відновлення, а не зростання.

Читайте також: Як підвищити дієвість зовнішнього сектора економіки України

Експорт: сировинна пастка та поступове зростання продукції з доданою вартістю

Сировинні товари формують до 80% експорту. Водночас частка інвестиційних товарів зросла на 18%, хоча їхній внесок у загальний експорт поки не перевищує 2%.

Експорт споживчих товарів відновився до 97,5% довоєнного рівня, але продукція з високою доданою вартістю все ще не стала рушієм зовнішнього сектору.

Проблеми мають структурний характер: втрата виробничих потужностей, слабка логістика, брак інвестицій і дорогі кредити. Без відновлення промислової бази експорт не зможе стати локомотивом економічного зростання.

Платіжний баланс і валютний ринок: стабільність на дотаціях

Українська економіка існує у режимі перманентного валютного дефіциту, який компенсується зовнішньою офіційною допомогою, а не експортом чи приватним капіталом. За останні 12 місяців структурний дефіцит платіжного балансу (без грантів) розширився до $44,3 млрд (22% ВВП). Основні джерела відтоку валюти — торговий дефіцит ($49,2 млрд), виплата процентів за інвестиціями ($9,1 млрд) і відтік готівки поза банками ($11,6 млрд).

Міжнародна допомога ($46,9 млрд на рік) закриває цю діру, але не вирішує її причини — вузьку експортну базу, низьку продуктивність і відсутність припливу приватного капіталу. Частка грантів у допомозі зменшилася до 30%, що підвищує боргові та валютні ризики.

Валютна лібералізація: добрий намір із небезпечними наслідками

Політика валютної лібералізації НБУ, розпочата у 2023 р., мала на меті зменшити попит на валюту. Натомість вона спровокувала його зростання: нетто-покупки валюти бізнесом зросли на 40%, а населенням — на 20% валютних інтервенцій НБУ.

Тепер ключовим чинником валютного дефіциту став не фіскальний сектор, а валютний ринок.

Умови війни та високих ризиків роблять ринкові механізми менш ефективними. Поспішна лібералізація лише посилила волатильність і невизначеність, утримуючи бізнес від інвестиційних рішень.

Читайте також: Про гнучкість і керованість: що не так з курсовою стабільністю

Що робити: стратегія активізації зовнішньоекономічної діяльності

1. Переорієнтація моделі з компенсаційної на інвестиційно-експортну. Міжнародна допомога має ставати не просто бюджетним компенсатором, а каталізатором інвестицій і експорту.
2. Інвестиції у виробництва з високою доданою вартістю. Необхідно створити умови для зростання машинобудування, енергетичного машинобудування, ІТ-експорту та переробної агросфери.
3. Модернізація логістики та транспортної інфраструктури. Без відновлення портів, залізничних маршрутів і терміналів неможливо відновити конкурентоспроможність експорту.
4. Координація валютної, монетарної та торговельної політики. НБУ має забезпечити передбачуваність курсу, а уряд — цільові програми кредитування експортерів і страхування ризиків.
5. Створення сприятливого середовища для приватного капіталу. Захист прав власності, прозорість судової системи та стимулювання реінвестицій — базові умови повернення бізнесу в Україну.

Україна сьогодні живе на зовнішніх дотаціях, але не може нескінченно підтримувати макростабільність "на диханні донорів".

Щоб перейти від моделі виживання до моделі розвитку, потрібна нова архітектура зовнішнього сектора, де головну роль відіграє не зовнішня допомога, а експорт, інвестиції й приватний капітал.

Тільки так Україна зможе відновити власну валютну спроможність і стати гравцем, а не прохачем у світовій економіці.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.