Жеваго у переліку санкцій навіть цікавіший за Порошенка

Щодо юридичного бєспрєдєлу. Жеваго — громадянин України, тому проти нього вже дуже тривалий час вживали усі можливі та неможливі заходи з погляду закону (різниця ж є такою, що  санкції — це інструмент щодо громадян чи компаній інших держав). 

Для чого?

Офіційна точка зору — покарати за порушення закону. Порушення, треба визнати, щоразу нові. То слідчі знайшли розтрату та легалізацію $113 млн через банк "Фінанси та Кредит". Бо Полтавський ГЗК незаконно продавав відходи. То незаконно видобував ресурси. То спричинив шкоду природі. Ну і так далі. Начебто йдеться про відновлення справедливості. Проте ні.

Насправді мова не за справедливість. Чи ви можете показати, за яким зі 100 ліквідованих банків відновлена та сама справедливість? Може, Коломойський повернув мільярди до "Привату", чи держбанки повернули кредити, видані попередньою владою? Чи можете назвати, яке підприємство, покаране за заподіяння шкоди природі? Ну, і так далі.

Виглядає скоріше так, що ми маємо справу із рейдерством. Гасла лунають правильні, але за ними стоять інші мотиви. У випадку Жеваго хтось дуже хоче забрати бізнес, яким той володіє. Плюс, станом на лютий 2025-го, потрібно убезпечити, аби олігарх не фінансував жодну з політичних сил, альтернативних до Володимира Зеленського.

Читайте також: Як Жеваго під санкціями Росії міг постачати туди КрАЗи?

Загалом, історія краху банку "Фінанси та Кредит" починалася саме як рейдерство. Якби не активи Жеваго, той досі працював би та вигравав нагороди як найнадійніший. Проте банк став жертвою "банкопаду". Тисячам вкладників сплатила компенсацію держава. 

Як так вийшло? Офіційно у банку були дуже погані справи з платоспроможністю та якістю кредитного портфеля, і в усьому винний олігарх. Частково, це так, але лише частково. Погано після Євромайдану було усім 200 банкам, але ліквідували лише половину. Чому?

Пригадую неформальні розповіді тих часів. Коли банку стало погано, Жеваго намагався його врятувати. За словами моїх джерел, він отримав певні гарантії з боку Порошенка - Гонтаревої, що банк не закриють, — нехай він лише надасть певні гарантії підтримки зі свого боку. Тож Жеваго не вивів свої активи з банку, як це зазвичай роблять з кораблем, що тоне, а навпаки — завів до нього свої бізнеси. І тут, раптом для нього, НБУ відправив банк на ліквідацію. Виявилося, що це був капкан, у якому тримають у полоні численні бізнеси, включно з флагманським напрямком — видобуванням руди на Полтавському ГОКу. Так було не лише з ним, до речі.

Жеваго, безперечно, не святий. Свої активи він отримав у бурхливі 90-ті, і банк його працював як кептивний. Не виправдовую, хочу вам лише нагадати, що так само непрозоро працювали й решта банків. 

Державні — ті загалом були самі "чорні діри", в яких зникли мільярди доларів. НБУ впродовж років  був частиною усіх тіньових схем, він надавав певні гарантії недоторканності. І тут прийшла пані Гонтарева та раптом оголосила боротьбу за чисті руки.

Навіщо, досі існують версії. За одною з них, аби перерозподілити найкращі бізнеси, які були зав'язані на кредити. Врешті-решт, "банкопад" виявився геть не тим святом перемоги, яке нам анонсували. Історія "Фініків" - це один з епізодів, проте дуже характерний.

Читайте також: "Зачистка" від Банкової: чому санкціонували Жеваго?

Далі почалася класика віджиму. Якщо цікаво, почитайте багату історію в інтернеті, рекомендую сайт Finbalance. Один за одним, Жеваго почали позбавляти цінних активів. Може, ви побачите тут певну історичну справедливість, але ще раз — нікому не була потрібна та справедливість. Головним об'єктом інтересу стали Полтавський та Єристівський ГЗК.

Боротьба була дійсно запеклою, вона почалася ще у часи Порошенка, але стала активнішою у часи Зеленського. Як мені казали, у часи "зеленої" влади проти Жеваго працював Андрій Портнов. Якщо так, це дуже та дуже серйозно з двох причин. Перша — сам по собі Портнов є спеціалістом найвищого рівня у роботі з судами, правоохоронною системою тощо. Він знає систему з різних боків. Починав як відомий гравець у рейдерських схемах, але потім значно підвищив масштаби, і врешті переписав законодавство України до того вигляду, у якому воно є зараз. 

Друга причина в тому, що проти Жеваго працює вся владна вертикаль, не лише суди чи досвідчені команди юристів. Тобто, тут і слідчі органи, і провладні ЗМІ, і суди, звісно. Отже, можете собі уявити потужність атаки, якщо вона знаходиться в руках такого досвідченого гравця.

Звісно, Портнов — це лише одна з версій. За іншою, активами Жеваго тривалий час цікавилися люди Коломойського, з тими самими наслідками — повним залученням державної влади для тиску. ІВК роками хотів отримати Полтавський ГЗК, і у перші роки Зеленського навіть був дуже близький до цього. Але і це не все. Коли в Коломойського почалися проблеми, а Зеленський його злив, тиск на Жеваго продовжився. Казали про Шурму та інших ефективних менеджерів, казали про пару не-олігархів. Якщо вийти з поля чуток та гіпотез, то проти Жеваго вже кілька років працювали на повну силу.

Чесно, я не уявляю, як саме він відбивався увесь цей час. Скажу так — сам факт запровадження санкцій є певним визнанням того, що через суто юридичні механізми забрати в Жеваго гірничорудний бізнес не вийшло. А можливо, це крок відчаю, спроба переломити справу через коліно.

Гадаю, не останню роль у витривалості Жеваго зіграв той факт, що бізнес зав'язаний на міжнародну публічну компанію Ferrexpo. Пам'ятаю, як багато років тому олігарх докладав до цього великі зусилля, перевершивши навіть Ріната Ахметова. У жодного зі "старих" українських олігархів немає публічної компанії, у ці ігри гралися лише МХП та "Кернел". У Жеваго вийшло найкраще. Якби Полтавський ГЗК був оформлений на власника, на бабцю, на бомжа, на просту українську компанію, навіть на віргінський офшор — вже давно б забрали, віджали, запхнули до АРМА чи до якогось Мінстратегпрому, а потім передали, націоналізували, ну і так далі. Існує 100500 способів забрати чужий бізнес, якщо у тебе є ціла державна влада. Дивіться кейс Укрнафти (показовий приклад) та тисячі бізнесів у АРМА (реальний приклад).

Ще раз, не захищаю Жеваго. Він багато в чому неправий. Правда також у тому, що проти нього ведеться суто рейдерська компанія. Останні санкції — саме про це. Можемо назвати це політичним тиском, але це геть не все. Це рейдерство з елементами політичного тиску. Відчуйте різницю.

Тепер річ у тому, аби кроком першим забрати в нього ГЗК, а кроком другим - віддати їх в управління потрібним людям. Можливо, навіть продати. Ймовірний компроміс — змусити його продати свою частку певному "бізнес-ангелу". Персону назвіть самі.

Тепер трохи про другий аспект. Як усе це виглядає очима тих, хто дивиться на акції Ferrexpo як об'єкт інвестицій.

По-перше, інвестор бачить типову публічну компанію Ferrexpo AG Switzerland, що торгує пелетами з залізної руди. Ця компанія володіє Полтавським ГЗК, Єристівським ГЗК та Біланівським ГЗК. А ще — портом, сотнями вагонів, суднами. Тобто, це повний цикл, який ще і виведений на міжнародну біржу.

Для будь-якого інвестора новини про переслідування власника 50,3% Ferrexpo - це чорна мітка. Це сигнал, що потрібно скидати акції, бо можна втратити геть усе. Саме на цю кнопку тиснуть автори санкцій проти Жеваго. Дивно, що акції поки що не відреагували.

Я нагадаю лише, що вони тиснуть на цю кнопку вже роками. І ця історія вже виглядає як чортзна-що, як цирк, що затягнувся. Багато які компанії мають тривалі судові процеси, але з санкціями проти громадянина України ми явно перевершили багатьох. 

Можна сказати, що за рівнем гри ми досягли високого рівня країн Африки, де одні бандформування змінюють інші раз на три роки, попутно влаштовуючи геноцид.

У цьому світлі Україна виглядає саме такою країною. Ми не маємо фондового ринку, не маємо механізмів захисту інвестицій, не контролюємо інфляцію, не маємо вільного оберту капіталу. У нас не працює Закон, а послугами держави користуються рейдери. Ніхто власне не сперечається та не каже, що Україна має навести лад. Просто гроші йдуть в інші країни, які здатні гарантувати бодай мінімальну безпеку. Просто трильйони доларів — повз нас, а разом із ними повз нас проходять можливості цивілізовано заробляти гроші для мільйонів українських професіоналів. 

Тобто, це усе ланци одного ланцюга. Немає окремо героїчного народу, який бореться з навалою мордора, а окремо — тотальної с*аки із законом, захистом прав та відсутністю цивілізованих фінансових ринків. Як інтелект натовпу визначає інтелект найбільш відсталого персонажа, так і успіх країни визначають такого роду скандали.

Джерело

Про автора: Сергій Лямець, журналіст, блогер, колишній головний редактор "Економічної правди".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.