Життя з собою — це постійний пошук "суспільної угоди"
Інколи здається, що в кожному з нас живе кілька людей одночасно. Може, кілька десятків. Кілька десятків мешканців комунальної квартири під назвою "я"
Ці різні люди вистрибують на поверхню в різний час. Коли ти злишся — хтось один, коли ти боїшся — хтось інший, коли тобі добре — хтось третій.
Думка про те, що в "граничній ситуації" проявляється твоє справжнє "я" здається мені абсолютно хибною, бо в "граничній ситуації" на поверхню вистрибує той із твоїх мешканців, який був найближче до виходу. Цілком можливо, він не найбільш приємний.
Читайте також: Розумна людина має питання на всі відповіді
Життя з собою — це постійний пошук "суспільної угоди", але всередині власного "я". Бо всередині власного "я" живе купа різних людей, зі своїми інтересами, страхами, бажаннями, птахами й тарганами. І "я" - це постійне балансування між ними. Постійне вмовляння й пошук компромісу, а інколи булінг і відверті репресії.
Як у всьому цьому тераріумі нам ще вдається залишатися особистостями, яких упізнають інші, які мають незмінні імена, які тримають якусь лінію в житті, — саме це є річчю дивовижною. І показує нашу внутрішню немаленьку таку "договороздатність".
Здатність говорити з самими собою. У множині.
Про автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕН
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе