Європа без США: якою може бути безпека континенту та України. Аналітика Консорціуму оборонної інформації

Цей огляд створений зусиллями кількох аналітичних організацій та компаній, зокрема Центром дослідження армії, конверсії та роззброєння, Defense Express, New Geopolitics, Research Network, а також Центром комунікаційно-континентальної безпеки.

Еспресо стисло перекаже аналітику щодо актуальних військово-політичних питань, перед якими стикнулася Україна та Європа, підготовлену Консорціумом оборонної інформації (яка є у розпорядженні редакції).

Мюнхенські тривоги: Європа шукає відповідь на загрози Росії без США 

мюнхенська безпекова конференція-2025, Фото: gettyimages

У контексті останніх заяв та подій, США можуть не лише скоротити оборонну підтримку для України, але й перестати бути "гарантом безпеки" для Європи, посилаючись, наприклад, на недостатні витрати європейських країн НАТО на оборону. 

Це підтверджують підсумки Мюнхенської конференції, які значно посилили тривогу серед європейських політиків.

Тим часом Росія, витративши 457 млрд доларів на військові справи у 2024 році — більше, ніж уся Європа на оборону, — планує продовжувати мілітаризацію та отримувати зброю від КНДР. Звісно, що Європа усвідомлює загрозу й готова посилювати власну оборону та підтримувати Україну, але відхід США вимагає від неї не лише збільшення витрат, а й зміни пріоритетів — розвитку сучасної техніки та масштабування виробництва зброї. 

США тримають у Європі 100 тис. військових, 5 бригад, 7 ескадрилей F-16 і F-35 та 6 есмінців. Однак така "парасолька безпеки" — це не лише присутність, а й готовність додатково перекинути ще 200 тис. солдатів у разі війни з РФ та керувати обороною НАТО. Без США Європі для захисту Балтії потрібно додатково 1400 танків, 2000 БМП і 700 артсистем, а для повної автономії — 50 бригад (300 тис. осіб). Це потребує величезних ресурсів і часу, якого бракує. 

Можливе самоусунення США також змусить Європу витратити додаткових 100–350 млрд доларів на підтримку України. Але без допомоги США, в України та у Європи будуть проблеми з ППО й авіацією. Наприклад, запаси керованих авіабомб Франції вичерпалися б за 3 дні повномасштабних боїв. Також Європа не має зараз ефективної протидії російським керованим бомбам. 

Що може зробити Європа для нової архітектури безпеки 

Аналітики Консорціуму оборонної інформації наводять такі основні моменти, які можуть допомогти посилити армію Європи: 

• наростити виробництво бронетехніки й артилерії (наприклад, німецька оборонна компанія KNDS Deutchland планує перезапустити вагонобудівний завод під потреби Leopard 2A8 та САУ); 
• Розвивати свої БПЛА (Франція у разі потреби може адаптувати автозаводи для цього); 
• створити автономний зв’язок (спільно закупляти відповідну техніку, наприклад, німці запустили проєкт з 256 колісних бронемашин Piranha V для установки на них телекомунікаційної апаратури із великою зоною покриття для Бундесверу);
• просувати інвестиції в український ОПК за "данською моделлю" для заповнення "вакууму" зі зброєю, тобто фінансування українських оборонних підприємств іноземними урядами (зокрема, західні партнери хочуть отримати власні далекобійні БПЛА-камікадзе з дальністю польоту до 2 тис. км й далі. Україна їх має і могла б масштабувати виробництво для Європи). 

Однак ресурсів, кадрів і темпів для роботи наразі бракує. Хоча Польща і Румунія вже зосередилися на власній обороні, закуповуючи "класичну" зброю (бронетехніку та артилерію) в основному з Південної Кореї.

Чи є перспектива оборони Європи без США

Наразі США — лідер з оборони із 1,3 млн військових, 6 тис. ядерних боєголовок, 11 авіаносцями та потужною авіацією. Натомість Європа потенційно має 1,5 млн солдатів, але поступається в бойовій силі, а ядерний арсенал Британії та Франції (515 боєголовок) значно слабший. 

Росія ж зберігає 1 млн військових і 6 тис. ядерних боєголовок, посилюючи виробництво дронів та ракети за підтримки Китаю, Ірану й КНДР, але її ресурси виснажені. 

США забезпечують НАТО авіацією (F-22, F-35), протиракетною обороною (Aegis, Patriot) і бронетанковими групами, без яких Європа втрачає мобільність і стримування.

Дослідження Bruegel Institute показує, що для заміни американських сил Європі потрібно додатково 300 тис. військових, 1,4 тис. танків, 2 тис. бойових машин піхоти та 700 артилерійських систем.

Фінансово Європа здатна себе захистити: ВВП ЄС значно перевищує російський, а 250 млрд євро щорічно (1,5% ВВП) — посильна сума. Основна проблема — координація, адже європейські армії залишаються роздробленими.

Від Балтії до Чорного моря НАТО тримає вісім бойових груп підвищеної готовності, підтриманих національними силами й американськими підрозділами. Польща (250 тис. військ), Балтія (40 тис.), Румунія й Болгарія всі вони формують передову східного флангу НАТО. США тут додають своїх 40 тис. солдатів, бронетанкові групи (Abrams, Bradley) і авіацію, забезпечуючи швидке реагування. Без США східний фланг НАТО значно слабшає через брак координації та стратегічних сил.

Тобто загалом без участі США Європі бракує авіації, протиракетної оборони й логістики. Тому для автономності потрібні реформи командування, інвестиції в транспорт, розвідку та озброєння, а також посилення ядерного потенціалу Британії й Франції. Безперечно, що залучення України до цієї нової моделі могло б прискорити процес і зробити оборону континенту значно сильнішою.

Можливі моделі гарантій безпеки для України за східноєвропейськими прикладами

Для забезпечення довготривалого миру в Україні після війни, Захід може адаптувати структури військової присутності східного флангу НАТО. Тобто мова йде про проєкцію на Україну складу сил Альянсу і їх структури міжнародної військової присутності. 

Така модель може базуватися на досвіді країн регіону і залежала б від масштабування сил та ролі союзників. 

Аналітики пропонують для України три базові моделі, які зараз діють на східному флангу НАТО, які можна було запровадити як гарантії майбутнього миру та безпеки на континенті. 

Польська модель: Україна розвиває потужну армію (450 тис.) і зберігає самодостатність. Іноземна присутність мінімальна (15–20 тис., тобто 5% від загальної чисельності збройних сил), з 120–150 власними винищувачами та 12–18 літаками НАТО. Акцент — на національній обороні та протиракетних системах під власним контролем. Значні національні інвестиції в протиповітряну оборону, розвідку, спостереження тощо. 

За цією моделлю Україна стає найпотужнішою військовою силою в Європі. Вона зберігає контроль над національною стратегією безпеки, а колективні сили діють у ролі підкріплення. 

Румунська модель: Україна інтегрується в НАТО з армією 350 тис. і значною присутністю союзників (25–30 тис., тобто 8% від загальної чисельності збройних сил). Повітряні сили включають 100–120 винищувачів і 25–35 літаків НАТО. Фокус — на співпраці з НАТО, протиракетній обороні та безпеці Чорного моря.

Це збалансована модель, за якої Україна стає ключовим регіональним хабом європейських сил оборони. 

Балтійська модель: Україна (200 тис. військ) значною мірою покладається на НАТО, з великою іноземною присутністю (40–50 тис., тобто 25% від загальної чисельності збройних сил) і 80–100 винищувачами плюс 50–60 літаків НАТО. Оборона залежить від союзників, що забезпечують авіацію та логістику, але таким чином зменшується автономія власних дій.

Ця модель робить оборону України дуже залежною від союзників. Великі авіабази НАТО в Україні виступали б стримувальним фактором проти майбутньої російської агресії. 

Загалом ці три моделі варіюються від незалежності української оборони (як у Польщі) до повної інтеграції в НАТО (як у країнах Балтії). Вибір залежить від стратегії України та рівня підтримки й готовності союзників долучитися. 

Читайте також: Війна, мир чи щось середнє: до чого наблизили три роки боротьби. Пояснюємо