Міф чи правда про "чудо-зброю" Кремля: як Путін використовує МБР для політичного тиску. Пояснюємо

Еспресо розповість більше про те, як Росія застосовує свою "чудо-зброю" для залякування та впливу на світ, а також нагадає історичні паралелі з подібною політикою тоталітарних режимів. 

Історичний контекст: як виникла ідея "чудо-зброї"

Різновид "чудо-зброї" Гітлера - німецька "Фау-2" (V-2), фото: вікіпедія

Термін Wunderwaffe (буквально "чудо-зброя") став широко відомим у період Другої світової війни завдяки пропагандистським зусиллям нацистської Німеччини. Однак ідея створення міфів про надпотужну зброю, яка може вирішити всі проблеми режиму, з’явилася значно раніше. 

Ще з античних часів правителі використовували легенди про надприродну силу чи божественну зброю для зміцнення своєї влади та залякування ворогів. У Стародавній Греції та Римі поширювалися оповіді про "непереможні" фаланги, надзвичайні облогові машини чи божественну підтримку, що мали підвищити бойовий дух і справити психологічний тиск на противника. У Карфагені подібну роль відігравали бойові слони — символ сили й жаху, що мав деморалізувати ворога ще до початку бою.

У новий час, із розвитком технологій, ця ідея "чудо-зброї" почала набувати більш конкретних форм. У XIX столітті, під час індустріальної революції, європейські імперії змагалися між собою і постійно демонстрували нові гармати, панцерники, парові машини як символи своєї технологічної переваги. Проте справжній прорив у міфологізації зброї відбувся у XX столітті, коли тоталітарні режими почали систематично використовувати ідею "чудо-зброї" для політичних і психологічних цілей.

Для Гітлера Wunderwaffe була не чимось одним, а серією з кількох розробок, які нібито мали змінити хід війни на користь Німеччини. Наприклад, мова йде про перші балістичні ракети V-1 і V-2, супергармату V-3, перший реактивний винищувач Me-262, надважкий танк "Маус" та іншу зброю. Цікавий момент, що союзники до кінця війни вважали, що німці зосереджені на створенні ядерної зброї. Однак реальність була іншою: німецька ядерна програма значно відставала від американського "Манхеттенського проєкту", і більшість ресурсів нацистів спрямовувалася на менш амбітні, але широко розрекламовані проєкти, які мали більше пропагандистське, ніж практичне значення. Ці "чудо-зброї" часто страждали на технічні недоліки, потерпали від браку ресурсів і запізнілого впровадження, але їхній психологічний ефект на союзників і німецьке населення залишався значним, створюючи ілюзію можливої перемоги навіть у безнадійній ситуації.

Радянський союз успадкував і розвинув ідею "чудо-зброї" під час Холодної війни, використовуючи її для стримування Заходу та зміцнення внутрішньої підтримки. Одним із перших прикладів став запуск супутника "Супутник-1" у 1957 році, який базувався на технології міжконтинентальної балістичної ракети (МБР) Р-7. Цей успіх не лише продемонстрував технологічну міць СРСР, а й викликав у США "супутникову паніку", що підштовхнула Захід до прискорення космічної та ракетної гонки.

Радянська пропаганда активно просувала образ МБР, таких як Р-16, SS-9 (Scarp) чи Р-36М, як зброї, здатної знищити будь-яке місто США. Паради на Красній площі, де демонструвалися ракети, слугували не лише для залякування Заходу, а й для переконання радянського населення в перевазі соціалістичного ладу. Часто реальні можливості цих ракет перебільшувалися, але психологічний ефект був значним. Наприклад, у 1962 році під час Карибської кризи погрози ядерною зброєю змусили США піти на компроміс, хоча СРСР мав значно менше боєздатних ракет, ніж стверджувала пропаганда.

Політика Кремля: міжконтинентальні ракети як інструмент тиску

Російський комплекс "Ярс", фото: Defense Express

Сьогодні Росія продовжує радянську традицію використання МБР як інструменту політичного тиску, зокрема в контексті війни проти України та протистояння із Заходом. 

Ракетний комплекс РС-24 "Ярс", який перебуває на озброєнні з 2009 року, є сучасною модернізацією систем "Тополь-М". Ця триступенева твердопаливна ракета здатна нести кілька ядерних боєголовок з індивідуальним наведенням і має дальність польоту понад 10 000 км, що робить її потенційною загрозою для будь-якої точки світу. Проте, як зазначають експерти, такі ракети, як "Ярс", мають обмежене практичне значення у війні з Україною через їхню стратегічну природу та мінімальну дальність запуску (близько 2000 км), що ускладнює їх використання проти цілей на близькій відстані.

Вперше росіяни застосували ракету "Орешник" (модифікацію МБР) для удару по заводу "Південмаш" у Дніпрі, що стало першим випадком використання стратегічної ракети в конвенційній війні. Хоча удар мав більше пропагандистський, ніж військовий ефект, він викликав резонанс у західних медіа, посиливши страх перед ескалацією. За даними ГУР, вдруге це мало статися в ніч на 19 травня. Тоді мав відбутися "навчально-бойовий" запуск міжконтинентальної балістичної ракети РС-24 з комплексу "Ярс". Однак цього не сталося, за інформацією Defense Express, причина тому, ймовірно, технічні несправності.

"Чому саме росіяни не здійснили запуск, залишається невідомим. Зрештою, у 2023 році РФ двічі поспіль не змогла штатно здійснити запуски РС-24 "Ярс", які збивалися з курсу. … Не виключена нештатна ситуація на першому етапі польоту відразу після старту. Попри те, що "Ярс" є глибокою модернізацією "Тополя", завжди існує ризик відмови. Також нагадаємо, що наприкінці вересня 2024 року в РФ на космодромі "Плесецьк" у пусковій шахті вибухнув РС-28 "Сармат", - відзначають у виданні.

Та цікаво те, що перший удар "Орешником" стався за два тижні після перемоги Дональда Трампа на виборах у США. Тобто він мав продемонструвати готовність Росії до ескалації конфлікту та її прагнення посилити тиск на Україну, США та їхніх союзників. Цей крок, на думку експертів, був символічним актом, спрямованим як нагадування сили Кремля. Тобто типовий для РФ ядерний шантаж в умовах зміни адміністрації у Вашингтоні, яку пропагандисти сприйняли з ентузіазмом, адже з Трампом можна домовлятися. Фактично удар "Орешником" був "попереджувальним пострілом" для адміністрації Трампа, яка ще навіть не вступила на посаду, а вже було "брязкання зброєю", щоб пришвидшити вигідні Кремлю переговори. 

А от другий запуск також "збігся" з політичними потребами Кремля. Адже мав відбутися напередодні широко тиражованої телефонної розмови Трампа з Путіним. У Defense Express відзначили, що Кремль не був зацікавлений у тому, щоб перед перемовинами Путіна та Трампа "показати неспроможність своїх сил ядерного стримування", тому й запуск відклали, бо "щось пішло не так". Натомість якби запуск відбувся – це був би черговий "лист Путіна світу", нагадування і залякування "чудо-зброєю", яка може вдарити будь-де, до того ж потенційно з ядерним зарядом.

Окрім зовнішнього тиску, запуски МБР та інших "новітніх" ракет мають важливе значення і для внутрішньої аудиторії Росії, щоб переконати населення в "мощи русского оружия". А це дає змогу Кремлю виправдовувати економічні труднощі, мобілізацію та ізоляцію країни, підтримуючи патріотичний настрій "непереможної" країни. 

Читайте також: "Змити Велику Британію ядерним цунамі": що таке російська торпеда "Посейдон", яку називають "боєголовкою Судного дня"

До того ж, як відзначає військовий експерт і голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко, застосування "Ярсу" та подібних міжконтинентальних ракет без ядерної зброї не має логіки, однак страх перед ними здатен сіяти паніку серед населення. Тобто, що така "чудо-зброя" є також черговим елементом російської пропаганди, щоби зсередини впливати на українців.   

"Це більше з метою залякування і проти цивільного населення, за умови, що вона не нестиме ядерний боєзаряд. Але ядерний заряд - це вже ядерна зброя, це вже абсолютно інший рівень війни, абсолютно інший рівень реакцій, це набагато більше руйнувань. Проте дозволити собі розпочати ядерну війну Путін, який все життя збагачувався, як і його оточення, не наважиться, тому що це вже точно дорога в один кінець. А от як засіб залякування або якогось геноцидного удару вони можуть її застосувати. В будь-якому випадку повідомлення будуть, і за щонайменшої можливості потрібно завжди йти в укриття", - відзначив він в ефірі Ранок.LIVE. 

Іван Тимочко додає, що вартість таких МБР - 50-100 млн доларів, а на цю суму противник може створити десять "калібрів", які точніші й підходять для завдань Кремля. Загалом експерти сходяться на тому, що ефективність такої стратегії Кремля є малою. Тому використання МБР без ядерного заряду – нічого іншого як звична для Кремля політика залякування.

Тим більше, що Україна має відповідь на російську зброю масового знищення завдяки далекобійним ударним дронам. 

"Розмови про "Орешник" - це російська ІПСО, спрямована на те, щоб залякати українців. Тобто такої зброї в них немає. Це бокова, мертва гілка розробок. ... Ми знаємо, де у РФ розташовані виробництва ракетного палива для рідинних ракет, - а це страшенно отруйна речовина. Ще у радянських довідниках було зазначено, що існує так звана умовно летальна токсодоза і абсолютно летальна токсодоза. У Росії тисячі тонн цього гептилу десь зберігається, і Україна, не використовуючи жодної іншої зброї, окрім своїх добрих БПЛА, може вразити ці сховища, а це страшніше за Чорнобиль. І вони знають, що ми здатні це зробити", - сказав в етері Еспресо ексзаступник командира ракетного полку РСД-10 "Піонер", в.о.начальника відділу контролю за ядерним роззброєнням України Центру верифікації ЗСУ (1992-1995) Микола Стельмах. 

Не унікальна тактика: подібні приклади залякування 

Комплекс балістичних ракет середньої дальності KN-15 (Pukguksong-2), КНДР, фото: відкриті джерела

Використання демонстративних запусків ракет як політичного інструменту не є унікальним для Росії. Тоталітарні та авторитарні режими по всьому світу застосовують подібну тактику, щоб залякати супротивників, зміцнити внутрішню підтримку та посилити свої позиції на міжнародній арені. 

Найпершим прикладом такої політики може бути близький союзник Росії – КНДР. Справді, Північна Корея є одним із найяскравіших прикладів використання демонстративних запусків ракет для політичного тиску. Пхеньян регулярно проводить випробування балістичних ракет, щоб привернути увагу до себе, залякати сусідів (зокрема Японію та Південну Корею) і зміцнити позиції на переговорах із США та іншими державами.

Наприклад, у листопаді 2017 року Північна Корея здійснила запуск МБР Hwasong-15, яка, за твердженням Пхеньяна, може досягти будь-якої точки США. Це був не лише технічний прорив, а й політичний сигнал до адміністрації Трампа. Старший науковий співробітник програми ядерної політики у Carnegie Endowment for International Peace Анкіт Панда вважає, що свої ракетні випробування КНДР використовує як "засіб примусу до переговорів на своїх умовах". Нічого не нагадує? Так, саме після цього запуску відбулася історична зустріч Трампа й Кім Чен Ина в Сінгапурі.

А у 2022 році КНДР провела рекордні понад 90 запусків, включаючи Hwasong-17 – "найпотужнішу ракету у світі" за заявами Пхеньяна. Це збіглося з загостренням відносин зі США. На думку американських аналітиків, такі дії одночасно слугують залякуванню супротивників і посиленню внутрішньої пропаганди. Адже усередині країни ці запуски зміцнюють культ Кіма, відволікаючи населення від економічних проблем і створюючи образ наддержавної могутності. І знову-таки присутні ті самі паралелі з РФ.

Ще один союзник РФ з авторитарним режимом регулярно використовує тактику залякування "чудо-зброєю". Мова йде про Іран, що займається не лише успіхами у створенні ядерної зброї, але й випробуваннями та запусками балістичних ракет для тиску на Ізраїль, а також для зміцнення позицій на переговорах щодо ядерної угоди з США. Наприклад, у 2020 році Іран провів серію випробувань балістичних ракет Shahab-3 і Qiam-1 під час військових навчань у Перській затоці. Ці запуски збіглися з напруженими переговорами щодо ядерної угоди та посиленням санкцій США. За словами американскього аналітика Фарзіна Надими з Washington Institute for Near East Policy, ці випробування були спрямовані на демонстрацію Іраном своєї здатності завдавати ударів по Ізраїлю та американських базах у регіоні, тобто стримувати їх дії у відповідь. Звісно, що усередині Ірану ракетні випробування слугують для зміцнення позицій режиму, особливо серед консервативних груп населення. Вони дозволяють відволікати увагу від економічних проблем, викликаних санкціями, і підтримувати образ "опору імперіалізму".

Інший близький друг Путіна, а це Сі Цзіньпін, також не відмовляє собі у тактиці залякування китайською зброєю. Адже Китай час від часу використовує демонстративні запуски та публічні покази своїх міжконтинентальних балістичних ракет, таких як DF-41, для підкреслення своєї зростаючої військової могутності та стримування США від втручання в регіональні конфлікти, зокрема довкола Тайваню, Південнокитайського моря та Східнокитайського моря. Наприклад, у 2019 році, під час військового параду до 70-ї річниці заснування КНР, Китай уперше публічно продемонстрував МБР DF-41, яка має дальність до 15 000 км і здатна нести кілька ядерних боєголовок. У 2021 році Китай провів випробування гіперзвукової ракети, яка облетіла Землю по низькій орбіті, викликавши занепокоєння у Пентагоні. За словами експертів, така демонстрація була прямим сигналом для США, що Китай готовий протистояти будь-яким спробам обмежити його вплив у Тихоокеанському регіоні.

Тож використання демонстративних запусків ракет як політичного інструменту тиску є доволі спільною рисою авторитарних режимів. Ці країни, подібно до нацистської Німеччини чи Радянського Союзу в минулому, застосовують риторику "чудо-зброї", щоб залякувати супротивників і зміцнювати внутрішню підтримку. Проте ефективність такої політики часто обмежена реальними можливостями зброї і ризиком ще масштабнішої ескалації, що робить Wunderwaffe більше інструментом психологічної війни, ніж вирішальним фактором у геополітичних конфліктах. Зрештою, як це було від моменту винайдення такої ідеї про "чудо-зброю".

Читайте також: Конкурент Герасимова: що відомо про нового головнокомандувача Сухопутних військ РФ Андрія Мордвічева