Сирія Ахмеда аш-Шараа: чи настане кінець курдської автономії та народження нової сильної держави. Пояснюємо

В новому балансі сил відбувається не лише військова перевага, а й політичне переосмислення ролі Сирії у регіоні – з можливим форматом сильнішої, централізованої держави після багатьох років громадянської війни, яка матиме вплив на Близькому Сході.  

Що це означає, пояснить Еспресо.

Що сталося: перехід контролю над курдськими територіями

зміна ситуації у Сирії та тимчасовий президент аш-Шараа, фото: BBC та Вікіпедія

Ще на початку січня урядові сили захопили курдські квартали в Алеппо (Шейх-Максуд та Ашрафія), після чого курди відступили на північний схід.

А вже 13 січня сирійські урядові сили розпочали наступ проти Сирійських демократичних сил, кістяк яких становлять курдські загони самооборони. Операції почалися у східній частині провінції Алеппо (райони Дейр-Хафір та Маскана). Згодом військові дії розширилася на провінції Ракка, Дейр-ез-Зор та Аль-Хасака.

16 січня тимчасовий президент Сирії аш-Шараа видав декрет, що визнав курдів "невід'ємною частиною сирійського народу", а курдську мову – національною поряд з арабською. Це був жест доброї волі, щоб заспокоїти курдів, гарантувавши їм принаймні культурну автономію. 

У підсумку курди пішли на зустріч. 18 січня аш-Шараа оголосив 14-пунктовий план перемир'я (за посередництва спецпосланця США Тома Баррака), за яким Сирійські демократичні сили інтегруються до сирійської армії та поліції, а курдські провінції Ракка та Дейр-ез-Зор передаються уряду негайно разом з нафтовими полями, прикордонними переходами та в'язницями ІДІЛ. Однак армія не входить до центрів Аль-Хасаки та Камішли чи курдських сіл. 

Тож Сирійські демократичні сили відступили на схід від Євфрату, уряд захопив ключові об'єкти (включаючи найбільше нафтове поле аль-Омар – найважливіший виробничий актив країни). 24 січня перемир'я продовжили на 15 днів для передачі полонених ІДІЛ до Іраку. 

На сьогодні сирійський уряд контролює до 80% колишньої території Демократичної автономної адміністрації Північної та Східної Сирії, курдського державного утворення, яке виникло внаслідок громадянської війни у Сирії. Тобто центральна влада повернула контроль над значною частиною ресурсів і території, що раніше контролювалася курдами.

Чому така різка зміна стала можлива? Кілька факторів:

• Вдалий наступ став можливим завдяки військовій перевазі урядових сил після падіння режиму Асада та реорганізації сирійської армії;
• Підтримка Анкари, яка бачить в курдах загрозу, адже чимало з них проживає в Туреччині;
• Але найважливіше – зміна позиції США, які використовували курдів у війні з Асадом, а тепер залишили їх напризволяще. Спецпосланець Том Баррак заявив, що сенс існування Сирійських демократичних сил проти ІДІЛ вичерпаний, а найкраща можливість для курдів – інтеграція до уряду аш-Шараа. Адміністрація Трампа раніше підтримала аш-Шараа, знявши санкції та включивши Сирію до анти-ІДІЛ коаліції.

Як наголошують у New York Times, після місяців переговорів, "терпіння аль-Шараа, схоже, вичерпалося" і він вдало розрахувавши момент і свої сили, здійснив успішний наступ. 

Думки експертів: чи стане тепер Сирія сильною державою, як Туреччина

фото: pexels

Близькосхідні аналітики розділяються в оцінках, але багато хто бачить тепер потенціал для стабілізації у Сирії, що безумовно дасть можливість Дамаску посилити свою політичну вагу в регіоні. 

Наприклад, Італійський інститут міжнародних політичних досліджень відзначає, що у Сирії змінюється баланс сил, дії уряду аш-Шараа можуть допомогти Дамаску поступово зменшити фрагментарність влади та запровадити єдину адміністрацію, що потенційно веде до стабілізації після десятиліть війни.

Аналітики арабського мовника Al Jazeera називають перемога аш-Шараа тріумфом – "шах і матом для Сирійських демократичних сил". Таким чином Сирія стає сильнішим гравцем, контролюючи ресурси. А США виграють від стабільності та зменшення витрат на фінансування курдів, чим раніше займалися.

Натомість в аналітичному Центрі стратегічних і міжнародних досліджень кажуть, що аш-Шараа досяг значних успіхів у централізації, але ризикує переборщити, адже подальший наступ на курдські міста може спровокувати повстання. Успіх інтеграції залежить від децентралізації в курдських районах та їх інтеграції в Сирію. Також аналітики кажуть, що можливе нове загострення між центральною владою та курдами може стати на руку ІДІЛ, які мріють відновити свої позиції. 

У Reuters та BBC наголошують, що сирійський уряд отримав контроль над нафтою, що прискорить економіку країни, але ідеологічні розбіжності (секулярний лівий курдський проєкт проти ісламістського варіанту аш-Шараа) ускладнюють інтеграцію. Повна перемога над внутрішніми конфліктами можлива, якщо уникнути етнічних чисток. 

Тобто потенційно Сирія може стати сильнішою централізованою державою, подібно до Туреччини (з сильною армією та контролем над меншинами), але успіх залежить від включення курдів без репресій та економічного відновлення. До того ж є ще фактор Ізраїлю, який до цього робив ставки на курдів, щоб змінити кордони Сирії, але тепер змушений рахуватися з позицією Трампа, для якого об’єднана Сирія під керівництвом аш-Шараа у пріоритеті через нові фінансові й нафтові можливості, які відкриються. З іншого боку, як підкреслюють у Forbs, така "авантюра Трампа щодо Сирії", робить ставку Вашингтона "на шаріат без запасного плану" із курдами надто ризикованою через нестабільність ситуації. 

Виведення російської техніки та послаблення позицій РФ

вивід російських військ з Сирії, фото: скрін з відео K24

Окремим важливим аспектом процесу об’єднання Сирії є виведення російських військ з деяких об’єктів на північному сході країни. Росія, яка раніше утримувала аеропорт у Камішлі (північний схід Сирії), де мала базу з 2019 року, почала переміщувати війська та техніку, частково назад до Росії або на базу Хмеймім. 

Це відбувається на тлі укріплення позицій уряду аль-Шараа та зменшення стратегічної ролі присутності РФ у цих регіонах, відзначає Reuters. 

Такі дії Кремля можуть свідчити про зміщення балансу сил: замість прямого російського впливу через військову присутність, уряд Сирії утверджує власний контроль, а Москва переорієнтовує свої ресурси. Однак стратегічні російські бази (Хмеймім і Тартус) на узбережжі поки що залишаються під контролем Москви. До того ж у середу, 28 січня, президент аш-Шараа зустрічається з диктатором Кремля Путіним у Москві, тому можливі нові домовленості.  

Курди: чому це найбільший народ без держави 

курди під час свята, фото: Вікіпедія

Через низку історичних обставин, курди стали найбільшим етносом без власної держави у світі (близько 30–50 млн осіб). Вони проживають переважно в Туреччині (15–20 млн), Ірані, Іраку та Сирії (близько 2–3 млн у Сирії).

Після початку громадянської війни вони у Сирії вони зуміли створити фактичну автономію на північному сході країни, ставши ключовим партнером США у боротьбі з ІДІЛ. Ця автономія включала власні адміністративні структури, збройні сили та систему самоврядування.

Однак відсутність міжнародного визнання, зміна позицій ключових світових гравців, внутрішня динаміка арабських племен, стратегічна переорієнтація підтримки – все це утворили умови, за яких курдські сили опинилися під тиском і були змушені йти на компроміси або відступи. Тому у найближчій перспективі може вирішитися доля курдської автономії в складі об’єднаної Сирії.

Читайте також: Крах Асада в Сирії як черговий провал Кремля: що це означає для України. Пояснюємо