Крах Асада в Сирії як черговий провал Кремля: що це означає для України. Пояснюємо

Еспресо пояснить, що означає поразка режиму Асада в Сирії для України, наскільки постраждали амбіції Кремля, та чого очікувати надалі.

Контекст подій: як і чому Асад втратив владу всього за кілька днів

8 грудня 2024 року стало поворотним моментом в сучасній історії Сирії — режим Башара Асада впав після майже 14 років громадянської війни. Протягом декількох днів країна пережила стрімкі зміни, які зумовили втрату Асадом контролю над державою. У підсумку він ганебно залишив країну, а повстанці захопили владу. 

Якщо коротко, то основні причини поразки армії Асада можна звести до кількох ключових пунктів: 

Військові дії Ізраїлю. Саме військові дії Ізраїлю, які почалися як відповідь на вторгнення бойовиків ХАМАСу, в підсумку запустили принцип доміно, що мав вирішальне значення для початку нової спроби повстанців змінити ситуацію на свою користь. Адже, як відзначає Reuters, навесні, після ізраїльських авіаударів по Дамаску, багато іранських військових радників пішли з Сирії. А бійці та командири "Хезболли" покинули Сирію в жовтні, щоб зосередитися на війні Лівану з Ізраїлем. Таким чином сирійська армія, яка стала дуже залежною від керівництва іранських військових радників та їхніх союзників-ополченців, була неготова самостійно діяти проти організованих повстанців. 

Розкол у силових структурах Сирії. Після багатьох років війни втомлені сирійські війська почали масово переходити на бік опозиції. Чимало військових просто кидали все та втікали, ставали дезертирами. Особливо важливим був вихід ключових військових частин з Дамаска, що оголило столицю перед повстанцями.

Зростання впливу опозиції. Об’єднання розрізнених угруповань, таких як "Гаят Тахрір аш-Шам" (HTS), Вільна сирійська армія та курдські сили, дало змогу організувати наступ з кількох напрямків. Важливо, що ці дії отримали підтримку з боку західних країн і регіональних гравців, таких як Туреччина.

Втрата підтримки Росії. Росія, яка довгий час була головним союзником Асада, значно ослабла через війну з Україною. Зосередженість Кремля на власних проблемах призвела до зменшення військової та фінансової допомоги Сирії. А небажання перекидати своїх військових з України до Сирії, обернулося катастрофою для російських амбіцій бути глобальним геополітичним гравцем. Як написав президент України Володимир Зеленський, режим Асада впав не лише завдяки силі опозиції, але й тому, що не було в Сирії достатньої кількості російських військ. "Вся боєздатна російська армія перебуває на території України", відзначив Зеленський. 

Виснаження ресурсів. Роки санкцій, війни та міжнародної ізоляції залишили режим без можливості ефективно функціонувати. Тому чимало офіцерів середньої ланки, які є кістяком армії, мали низький моральний стан, загрузли в корупції та все більше обурювалися тим, що їх жертви під час війни не відобразилися на кращій оплаті та умовах життя.

Коротка хронологія падіння режиму:

27 листопада 2024 року: опозиційні сили Сирії, очолювані "Гаят Тахрір аш-Шам", розпочали масштабний наступ на проурядові війська в західній частині провінції Алеппо. Це стало першою атакою опозиції після перемир'я в Ідлібі, укладеного в березні 2020 року.

30 листопада: повстанці захопили половину Алеппо, а до ранку вони взяли під контроль більшу частину міста, змусивши проурядові війська відступити. Захоплення другого найбільшого міста стало важливою символічною подією, яка переломила уявлення про те, що режим Асада може встояти. 

3-5 грудня: опозиційні сили продовжили наступ на проурядові сили в регіоні Хама, який є воротами до Середземного моря та центру країни. А вже за два дні легко взяли і це велике місто. 

6 грудня: повстанці почали масований наступ на столицю країни Дамаск, звільнивши значну кількість ув’язнених із в’язниць режиму.

7 грудня: сирійська армія практично повністю капітулювала, дозволивши опозиційним силам увійти до столиці.

8 грудня: Башар Асад залишив країну, імовірно вилетівши з аеропорту Дамаска. Проте літак, яким він летів, зник з радарів, що породило чутки про його смерть. Однак вже незабаром він опинився в Росії, де його взяв під свій прихисток диктатор РФ Володимир Путін. Турецька газета Türkiye стверджує, що Асад став найбагатшим біженцем в історії, адже прихопив з собою 135 млрд доларів. 

Більше про контекст та історію конфлікту у Сирії, читайте у статті – Війна в Сирії: чому спокій знову порушено та як до цього залучена Україна. Пояснюємо.

Хто зараз керує країною

 ^{Мухаммад аль-Башир}

Як сказав у коментарі CNN координатор зі стратегічних комунікацій у Раді нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі, явного керівника у Сирії після розвалу режиму Башара Асада немає: "Це питання ще залишається відкритим". 

Сирія зараз стикається з невизначеністю щодо лідерства в країні через складну внутрішню ситуацію. Це пов’язано з розмаїттям угруповань і політичних гравців у країні. "Гаят Тахрір аш-Шам" разом з іншими повстанськими фракціями висловили наміри створити перехідний уряд, спрямований на об’єднання Сирії. 

8 грудня 2024 року прем'єр-міністр Сирії Мухаммад Газі аль-Джалалі погодився очолити перехідний уряд як виконувач обов'язків. Та вже наступного дня він передав владу Мухаммаду аль-Баширу, прем'єр-міністру Уряду порятунку Сирії (квазідержави, де діяли повстанці до повалення уряду Асада). 10 грудня було повідомлено, що тимчасова адміністрація триватиме до 1 березня 2025 року.

Також у Сирії тепер уважно дослухаються до 42-річного Абу Мухаммад аль-Джолані, який був одним з тих, хто очолив блискавичний переможний наступ "Гаят Тахрір аш-Шам". Нещодавно він сказав у коментарі Sky News, що Заходу немає чого боятися перемоги повстанців.

"Сирія буде відбудована. Страх існував раніше через присутність режиму. Країна рухається до розвитку та реконструкції. Вона йде до стабільності", - відзначив він. 

Sky News додає, що Абу Мухаммад аль-Джолані намагається представити себе поміркованим ісламістським лідером. Але його угруповання "Гаят Тахрір аш-Шам" вже визнано терористичною організацією в ООН, США, Великій Британії та в інших країнах. Адже раніше воно було пов’язане з Аль-Каїдою. До того ж звіти кажуть, що угруповання використовує методи, які включають порушення прав людини, зокрема, страти й катування, у своїй діяльності. 

Кремль втратив міжнародний престиж і може втратити свої військові бази: що пишуть західні ЗМІ про події в Сирії

У The New York Times кажуть, що після падіння влади президента Сирії Башара Асада, диктатор РФ Володимир Путін "зазнав однієї з найбільших геополітичних невдач за чверть століття перебування при владі".  

Як відзначають американські журналісти, тепер Росія перетворилася з "творця царів на спостерігача". А все через те, що армія Путіна "загрузла в Україні", а це показує "справжні межі російської військової могутності".

У CNN вважають, що падіння режиму Асада в Сирії може стати поворотним моментом для України. На думку видання, попри занепокоєння, що Дональд Трамп і його нова адміністрація може припинити підтримку Києва, втеча Асада "потенційно послаблює позиції Путіна в переговорах про припинення війни в Україні".  

У The Washington Post також зауважують, що ситуація в Сирії "принизила Путіна і могла підірвати його глобальні амбіції". 

"Падіння Асада через дев'ять років після того, як Росія врятувала його режим, є приголомшливим ударом по меті Путіна перетворити Росію на світову державу, щоб конкурувати зі Сполученими Штатами", - відзначають у виданні. 

Журналісти додають, що російські військові блогери критикують Асада за втрату Сирії, але російські аналітики стверджують, що саме заклопотаність Путіна війною в Україні призвела до "втрати уваги до його сирійського проєкту". Тобто самі росіяни розуміють, хто відповідальний за такий сценарій розвитку подій. 

"Це, безумовно, серйозний удар по іміджу Путіна в очах інших лідерів на Близькому Сході та в Африці", – сказав науковий співробітник Інституту розвитку та дипломатії (Баку) Руслан Сулейманов. "Путін показав усім, що він більше не в змозі підтримувати своїх союзників. Йому просто байдуже. У нього більше немає стабільних ресурсів. Він зайнятий чимось зовсім іншим".

Також у The Washington Post пишуть, що "у приниженні Росії сирійським повстанцям допомагала Україна". У виданні стверджують, що сирійські повстанці "отримували безпілотники та іншу підтримку від українських розвідників, які намагалися зашкодити Росії та її союзникам у Сирії". 

"Допомога з Києва зіграла лише скромну роль у поваленні президента Сирії, вважають західні джерела в розвідці. Але це було помітно як частина ширших зусиль України з метою таємного удару по російських операціях на Близькому Сході, в Африці та в самій Росії", - відзначають американські журналісти.

А в Інституті вивчення війни вважають, що Кремль не поспішатиме повністю евакуювати свої сили з Сирії. Про це свідчить відсутність узгодженої реакції Росії як з погляду військової позиції, так і заяв, тобто Росія все ще вичікує, спостерігає та вивчає нову ситуацію. 

Однак ключове питання, кажуть західні аналітики, полягає в тому, чи вдасться Росії укласти угоду з новим урядом Сирії про збереження її військово-морської бази в Тартусі та авіабази Хмеймім? Адже саме завдяки ним Кремль зберігає свої зазіхання на те, щоб впливати на ситуацію на Близькому Сході та Африці, маючи там численний військовий контингент.

"Російська військово-морська база Тартус є єдиним таким хабом країни на Середземному морі. А аеродром Хмеймім використовується для забезпечення операцій безпеки Росії в Африці, дозволяючи їй здійснювати політичний і економічний вплив і відновлювати частину авторитету Москви часів холодної війни на континенті", - пишуть у Bloomberg.

Росія, за власними підрахунками, здійснила понад 100 тис. бомбових атак у Сирії до серпня 2021 року. За даними Syrian Network for Human Rights, станом на червень 2023 року внаслідок російських атак загинули майже 7 тис. мирних жителів. Чи готові будуть все це пробачити теперішні керівники країни, невідомо, однак угода з росіянами нібито готується. 

Джерела Bloomberg кажуть, що Росія начебто близька до цієї угоди з новою владою Сирії щодо збереження своїх військових баз. Міжнародна спільнота теж нібито не проти цього, щоб "забезпечити додаткову стабільність у регіоні", зокрема, не дозволити зростати впливу екстремістів й терористів ІДІЛ. 

Але ситуація може змінитися на тлі загальної нестабільності та невизначеності в майбутнього Сирії, тому гарантій росіяни не мають. Тим більше, що ще недавно Кремль називав терористами теперішніх керівників Сирії, але тепер з падінням Асада каже, що HTS – опозиція. 

"Путін, безсумнівно, захоче уникнути втрати Хмейміма і Тартуса, але з огляду на те, як йдуть справи, я був би дуже здивований, якби тимчасовий орган під керівництвом HTS захотів би дозволити російським військовим базам залишитися на сирійській землі", - сказав The Washington Post експерт Інституту Близького Сходу Чарльз Лістер. "Домовлятися про безпечний вихід — це одне, але дозволити вийти військам і літакам, які бомбили мирних жителів протягом майже десяти років, здається, що це занадто".

Чи перекине Путін свої сирійські війська до України: що кажуть українські експерти

В контексті війни, для українців, напевно, найважливіше питання, чи перекине Кремль свій військовий контингент з Сирії в Україну, якщо все ж не домовиться про збереження військових баз. 

Головне управління розвідки України 10 грудня повідомило, що не чекаючи на фінал домовленостей з новим урядом, росіяни для відступу з Сирії вже "задіяли караван військово-транспортних бортів, на які вантажать залишки військ, озброєнь та військової техніки". 

"У порту Тартуса росіяни проводять екстрений демонтаж обладнання та військового майна. Туди вже прибули декілька сотень російських спецназівців для забезпечення безпеки відступу. Ймовірно держава-агресор розраховує на домовленості із антиурядовими силами щодо безперешкодного виходу з Сирії", - кажуть у ГУР. 

Очільник Центру протидії дезінформації при Раді нацбезпеки і оборони Андрій Коваленко написав, що станом на літо 2024 року у Сирії перебувало близько 6000–7500 російських військових, включно з представниками ПВК.

"Навіть у випадку перекидання всіх цих військових до РФ з подальшим відправленням на війну проти України, це суттєво не вплине на ситуацію на фронті, враховуючи доволі високі щоденні втрати армії РФ у штурмових діях. До того ж частина з цих вояків може бути перекинута в Африку", - відзначив Коваленко. 

військовій РФ в Сирії, Фото: gettyimages

Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у коментарі Еспресо зауважив, що не варто спекулювати на питанні, чи з’явиться сирійський військовий контингент РФ в Україні, бо поки що його частина в Сирії і вільно переміщується між базами.

"Зараз частина їхніх військ перебуває там, але чим далі, тим очевидніше, що, ймовірно, вони там не залишаться. Вони втратили свої бази, цей престиж. Для них тепер ускладнена логістика роботи з Африкою, яку вони розглядали як один з важливих елементів своєї експансії. Думаю, країни Близького Сходу почнуть переглядати свої відносини з Росію, оскільки Росія перестала їм безпосередньо загрожувати. Сподіваюся, що цей перегляд буде доволі швидким", - говорить експерт.

Ігор Семиволос також відзначає, що Росія показала свою слабкість для всього світу. А це важливо, бо серед західних аналітиків було чимало думок, що Росія "сильна і її неможливо перемогти".

"Та всі ми у черговий раз побачили, що Росію можна перемогти і можна перемогти доволі швидко. Кремль, до речі, відчуває цю небезпеку, посилення цього наративу, тому і пробує продати своєму населенню і частині, умовно кажучи, Заходу цю тезу про "жест доброї волі". Бо вчора вони були для них терористами, а сьогодні це вже опозиція. Тобто росіяни чудово усвідомлюють цю загрозу. Тепер рішення будуть приймати, зважаючи, в тому числі, на цю обставину, що Росія стала слабкою, що вона не може допомагати своїм сателітам, своїм клієнтам, і відповідно вона вже не представляє тієї небезпеки", - наголошує Ігор Семиволос.

Що очікує Сирію в майбутньому

Ситуація в Сирії досі залишається складною через регіональну фрагментацію та конфлікти між різними силами:

• На півдні племінні ополчення, які історично не визнавали влади режиму Асада, не готові підтримати новий уряд у Дамаску.
• На сході активні залишки угруповання "Ісламська держава" продовжують становити загрозу. У відповідь США проводять регулярні авіаудари.
• На північному сході контроль утримують курдські формування за підтримки США. Вони також протистоять повстанцям на півночі країни, яких підтримує Туреччина.
• На півночі тривають відновлені бої між курдами та турецькими союзниками, що загострює ситуацію в регіоні.
• Крім цього Сухопутні війська Ізраїлю вперше з часів Жовтневої війни 1973 року відкрито увійшли на територію Сирії, перетнувши демілітаризовану зону на кордоні.

Ця мозаїка конфліктів ускладнює встановлення стабільної влади в Сирії навіть після падіння режиму Асада.

У BBC пишуть, що існує три сценарії, чого варто очікувати в подальшому після повалення режиму Асада. 

Найкращий варіант – об’єднана Сирія. "Гаят Тахрір аш-Шам" може дозволити іншим громадським політичним структурам разом із ними керувати країною. Це дало б національне примирення і країна змогла уникнути "колообігу помсти та грабунку". Та проблема в тому, що численні групи в Сирії мають різні цілі.

"У найкращому разі відбудуться вільні вибори, будуть спільні форми влади та децентралізація, що допоможе владі об'єднатися. Але чи буде це так - побачимо", - сказав професор та автор книги "Сирія після повстань" Джозеф Дахер.

Другий варіант – Авторитарний та односторонній контроль з боку HTS. Є припущення, що "Гаят Тахрір аш-Шам" може зміцнити свою владу авторитарними засобами та стати новою версією режиму Асада.

Третій варіант найгірший – нова велика громадянська війна. Сирія може зануритися в новий військовий хаос, подібний до наслідків Арабської весни в інших країнах. У BBC відзначають, що Муаммара Каддафі в Лівії та Саддама Хусейна в Іраку усунули від влади без готової заміни, а іноземне втручання сприяло двом катастрофічним ситуаціям. Відповідно, вакуум, який по собі залишають авторитарні правителі, заповнюється хвилями грабежів, помсти та громадянської війни за перерозподіл влади.

Однак, як зауважив директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у коментарі Еспресо, економічна ситуація в Сирії зараз є дуже важкою, тому перехідний уряд буде шукати способи, як домовитися з іншими країнами та міжнародними організаціями про допомогу, а це означатиме якісь можливі поступки й обмеження радикалів, що допоможе не загострювати ситуацію. 

"Для того, щоб якось відновити функціонування господарства, підтримати валюту тощо, необхідні надзусилля. А без міжнародної допомоги – це просто неможливо. Це, своєю чергою, буде стримувати, так би мовити, якусь частину радикальних груп, які б хотіли втілити свої ідеї. Я думаю, що, в принципі, оптимістичний сценарій передбачає, що поступово буде відновлюватися робота інституції країни, і перехідний уряд розпочне підготовку до виборів", - вважає Ігор Семиволос.