Війна в Сирії: чому спокій знову порушено та як до цього залучена Україна. Пояснюємо

Еспресо пояснить про причини громадянської війни в Сирії, чому зараз знову активізувалися бойові дії, та як це може допомогти Україні. 

Контекст конфлікту у Сирії: історія, авторитаризм Асада та громадянська війна 

Сирія має давню історію, адже на цій території колись зароджувалася сучасна людська цивілізація. За тисячі років, ці землі зазнали впливу різних народів та імперій, зокрема, Ассирійської, Перської, Римської, а пізніше Візантійської. У VII столітті регіон став частиною Арабського халіфату, що започаткувало тривалу ісламську спадщину.

Однак теперішня історія Сирії пов’язана з розпадом Османської імперії, 400 років частиною якої вона була. Після Першої світової війни країна опинилася під мандатом Франції, що заклало основи її сучасних кордонів. Сирійці не були вдоволені правлінням французів, тому тут часто ставалися заворушення, все більших розмахів набув рух за незалежність і Друга світова дала можливість втілити задум. 

Сирія здобула незалежність у 1946 році, але відразу зіткнулася з політичною нестабільністю. Країна пережила численні перевороти, зокрема 1963 року, коли до влади прийшла партія Баас, яка підтримує арабський націоналізм. 

У 1970 році владу захопив генерал Хафез аль-Асад (або просто Асад), чий режим спирався на репресії, корупцію та централізовану економіку. Він став диктатором Сирії. 

У 2000 році після смерті Хафеза, його 34-річний син Башар Асад успадкував владу. Башар мав європейську освіту лікаря, вів за кордоном непримітний спосіб життя, та після смерті старшого брата, саме на його плечі поклали продовжити справу батька. 

Спершу Башар Асад обіцяв народу реформи в країні, особливо на це впливала його дружина британка. Однак за пів року під тиском верхівки – президент Сирії почав згортати демократизацію та повернувся до авторитарного стилю правління. Це спричинило соціальне невдоволення. Поки економіка контролювалася родинними кланами – це сприяло збагаченню політичної верхівки, але також все більшому зубожінню населення. 

У 2011 році у Сирії почалися протести, натхненні "Арабською весною", коли в кількох мусульманських авторитарних країнах вуличні заворушення переросли в революції. Частина сирійців хотіли повалити режим президента Башара Асада через масову корупцію та порушення прав людини. Після жорстокого придушення мирних демонстрацій конфлікт переріс у збройне протистояння між урядовими силами, опозицією, а згодом і терористичними угрупованнями.

Ситуацію суттєво ускладнило втручання зовнішніх країн: Росія та Іран підтримали режим Асада, тоді як США, Туреччина та арабські країни надали допомогу опозиції. Також з’явилися курдські сили, які прагнули автономії, чого точно не бажає Туреччина. Таким чином громадянська війна в Сирії стала міжнародним конфліктом з багатьма сторонами.

За ці майже 15 років війна спричинила масштабну гуманітарну кризу: понад 500 тисяч людей загинули, мільйони стали біженцями, а міста, як-от Алеппо та Ракка, зазнали масових руйнувань через обстріли та ракетні удари.

Ключовими етапами війни стали утворення різних опозиційних військових угруповань, таких як Сирійська національна армія, Вільна сирійська армія, Гайят Тахрір аш-Шам, також Ісламська держава (ІДІЛ), та курдських формувань, які боролися як проти уряду, так і між собою.  

Найбільше світова громадськість зреагувала саме на появу ІДІЛ, яка захопила значні території в Сирії та сусідньому Іраку. Її одразу визнали терористичною державою, адже вона використовувала терор і геноцид для утвердження своєї радикально-ісламської влади.

З 2014 року коаліція на чолі зі США почала проводити операції проти ІДІЛ. Вона також підтримувала курдські сили, що стали основним наземним партнером у боротьбі з терористами. У 2015 році Росія приєдналася на боці уряду Асада, зокрема роблячи масові авіаудари та ракетні обстріли, які зміцнили позиції режиму, особливо у стратегічних регіонах, але спричинили дуже багато жертв серед цивільного населення. 

Битва за Алеппо 2016 року стала кривавим символом війни. У жорстоких боях між опозицією та урядовими силами місто зазнало значних руйнувань. У грудні 2016 року урядові війська за підтримки Росії повністю повернули контроль над містом. А у 2017 році курдські сили та міжнародна коаліція вибили ІДІЛ з їх столиці. До 2019 року Ісламська держава втратила майже всі контрольовані території, хоча її бойовики залишаються активними завдяки підпільним осередкам.

Надалі активні бойові дії продовжувала Туреччина, яка провела кілька військових операцій у північній Сирії, заявляючи про боротьбу з курдськими загонами, яких вважає терористами, бо ті хочуть автономії. Це призвело до створення зон впливу, де Туреччина встановила свій контроль. До останнього часу Башар Асад, завдяки росіянам та іранцям, впевнено контролював більшість території каїни, та в кінці листопада цього року війна спалахнула з новою силою. 

Яка зараз у Сирії ситуація: блискавичний наступ повстанців, який може призвести до появи нової ІДІЛ

У 2020 році Туреччина, по суті, врятувала сирійську опозицію від поразки військам Асада. Після угоди про припинення вогню в Ідлібі масштабні бої припинилися. Це дало можливість сирійській опозиції, зокрема "Гайят Тахрір аш-Шам" (або "Організація визволення Леванту", ГТШ), укріпити свої сили, перегрупуватися, змінити керівництво та підхід, щоб розпочати новий наступ. 

Ізраїльський політолог, підполковник запасу ЦАХАЛ Аріє Зайден зазначив в етері Еспресо, що загострення у Сирії сталося саме тепер через те, що до влади у США скоро прийде Дональд Трамп.

"Всі очікують, що прийде Дональд Трамп 21 січня, і закінчиться та епопея з війною на Близькому Сході. І тепер як завжди, як було це зараз у нас, перед тим, як починаються перемовини, ви повинні показати і захопити щонайбільше важливі позиції. Показати, що ви найсильніша сторона", - вважає підполковник запасу ЦАХАЛу.

Цікаво те, що повномасштабний напад Росії на Україну зіграв лише на руку сирійським повстанцям. Адже російські військові ресурси застрягли в Україні. Так само війна в Ізраїлі теж допомогла сирійцям, бо "Хезболла" й Іран почали менше уваги приділяти допомозі режиму Асада. 

"Блискавичне просування повстанців за останні дні в частинах північної та центральної Сирії стало результатом кращої організації сил повстанців, ослаблення військових союзників президента Башара Асада та, можливо, удачі. Повстанці досягли приголомшливих успіхів проти сил президента Башара Асада, поки Росія, Іран і "Хезболла" відволікаються на інші конфлікти", - пишуть у The Washington Post.  

Таку саму думку транслюють і в CNN, що "ілюзія контролю Асада над Сирією розбивається, оскільки Росія, Іран і "Хезболла" ослабили свою пильність".

Хронологія цих військових успіхів розпочалася 26–27 листопада, тоді "Гайят Тахрір аш-Шам" та інші менші повстанські організації, яких підтримує Туреччина, почали свій несподіваний наступ, захопивши понад 20 населених пунктів і військову базу на півночі країни. 

Однак справжній прорив стався у наступні дні, коли ГТШ атакувала стратегічні позиції, захопила частину важливої траси, швидко наблизилася до Алеппо (другого найбільшого міста країни), який 1 грудня майже повністю захопили. Росіяни почали завдавати численних авіаударів, що спричинило нові жертви. Однак це не зупинило повстанців, які й далі продовжують наступати вже на півдні країні, відбиваючи нові території в режиму Асада, який пробує перегрупуватися. 

У CNN вважають, що оскільки повстанці зараз контролюють Алеппо, включаючи ключові військові об’єкти та аеропорт, будь-яка контратака буде важкою для армії Асада:

"Місто протрималося майже два роки в майже безперервній облозі урядових сил, перш ніж його захопили в 2016 році".

Як пише Bloomberg, аналітики відзначають, імовірно, як повстанці, так і Туреччина, яка могла координувати їх просування, навіть не думали, що матимуть такі швидкі й масштабні успіхи. Бо головна мета була розширити свою зону впливу, а тепер ця мета починає геометрично рости.

Старший науковий співробітник Інституту Близького Сходу у Вашингтоні Фірас Максад сказав The Washington Post, що Башар Асад довгий час покладався на військову потугу Росії, Ірану та "Хезболли", тому не розвивав ефективно свої військові сили, що і має зараз фатальні наслідки.

"Асад довів нездатність перетворити власну армію на ефективну бойову силу і натомість залишається сильно залежним від зовнішньої допомоги. Але Іран та "Хезболла" зараз мають найслабші позиції за останні десятиліття. Росія зосереджена в Україні. Тому тих компонентів, які стримували сили повстанців кілька років тому, їх більше немає, і це ставить режим Асада під загрозу", - вважає експерт.

Однак, яка кажуть у The New York Times, розриву зав’язків між Сирією та Іраном не варто чекати, для іранців критично важливо зберегти свій вплив там. 

"Сирія перебуває в центрі сьогоднішньої регіональної боротьби за владу через критичний сухопутний коридор, який вона забезпечує Ірану до "Хезболли", найважливішого регіонального союзника Тегерана, у Лівані. Розрив цього "трубопроводу" для зброї, постачання та людей має вирішальне значення для Ізраїлю — і його захист настільки ж важливий для Ірану", - відзначають у виданні. 

Також експерти з якими говорили The New York Times вважають, що порушення хиткої рівноваги, яка склалася останніми роками в Сирії, може привести до появи нової версії ІДІЛ:

"Зараз Сирія територіально поділена між Асадом, ісламістськими бойовиками, курдськими групами, яких підтримує США, і повстанцями, яких підтримує Туреччина. Порушення цієї хиткої рівноваги може підштовхнути інші групи до нападу на територію, яку контролює Асад, потенційно відновивши громадянську війну та викликавши новий наплив біженців або відродження груп джихадистів, подібно до підйому Ісламської держави в 2014 році".

Як посилення війни в Сирії може допомогти чи зашкодити Україні 

За даними BBC, восени 2024 року в Сирії перебувало близько 7,5 тисяч російських військових, здебільшого на авіабазі в Хмеймімі та технічній базі ВМФ у Тартусі. Однак останню нещодавно залишили всі російські кораблі, як підтверджують супутникові знімки Planet Labs. 

"Пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ Росії в Сирії — єдиний російський військово-морський об'єкт у Середземному морі, особливо важливий після початку вторгнення в Україну у 2022 році. Через закриття Туреччиною проток для військових кораблів російський флот не може поповнювати Чорноморське угруповання", - відзначають у BBC.

Крім основних баз, Росія має в Сирії інші військові та цивільні об’єкти. Частина бійців, зокрема колишніх "вагнерівців", охороняє їх. Проте постачання російських військових ускладнене через закриття турецьких проток і проблеми з авіалогістикою. Це обмежує їхню здатність брати активну участь у бойових діях, хоча авіація все ще підтримує сирійську урядову армію. Тобто через війну в Україні та складну логістику Росія наразі не має можливості суттєво наростити військову присутність у Сирії.

Для України, розвиток війни в Сирії може мати як вигідні, так і невигідні аспекти, залежно від геополітичного контексту. 

Так, з одного боку, нам вигідно, щоб було розпорошення військових й економічних ресурсів Росії за умови, якщо Росія продовжить активно залучати свої сили до сирійського конфлікту. До того ж воєнні злочини чи ескалація у Сирії можуть призвести до посилення санкцій та ізоляції Росії, що сприятиме українській позиції. 

Однак, як вважає виконавчий директор Міжнародного фонду "Відродження" Олександр Сушко, Росія буде збільшувати свою військову присутність в Сирії тими силами, які вже перебувають в тому регіоні, без перекидання військ з фронту російсько-української війни.

"Я б не перебільшував впливу подій в Сирії на російсько-українську війну. Ми точно не дочекаємось того, що якісь російські підрозділи перекидатимуть з фронту в Сирію для підтримки режиму Асада. Цього не буде", - сказав Сушко в етері Еспресо. 

З іншої сторони, зростання напруги в регіоні може лише посилити глобальну нестабільність, створити міграційні кризи та залучити більше держав до конфлікту. У підсумку такий сценарій може відвернути увагу Заходу від допомоги Україні, як це було з війною в Ізраїлі. Крім цього, ескалація в Сирії може ще більше зміцнити зв’язки Росії, Ірану, режиму Асада, а це збільшить загрози для України. Для прикладу, як подяку, Асад може дозволити посилено вербувати солдат у Сирії для російських цілей в Україні. 

У Міністерстві закордонних справ України чітко заявили, що саме Москва та Тегеран несуть основну відповідальність за "деградацію безпекової ситуації в Сирії". У відомстві наголошують, що держава переживає новий небезпечний етап війни, який "може призвести до непередбачуваних наслідків для регіонального миру та безпеки".

Та як каже старе прислів’я: "Ворог мого ворога – мій друг", у цьому ключі є чимало інформації, що деякі сирійські повстанці отримали допомогу й підготовку у Головному управлінні розвідки України. Щобільше, українські ГУРівці навіть залучені на боці сирійської опозиції, щоб знищувати російських найманців не лише на території України, але й всюди, де можна. Наприклад, у липні та вересні вони завдавали ударів безпілотниками по базі РФ у Сирії, про що самі інформували. А як пише турецький військовий портал Clash Report, саме "Україна допомогла сирійській опозиції створити безпілотну авіацію". 

Як відзначив політик і дипломат Роман Безсмертний, залучення ГУР до боротьби з росіянами в Сирії, є дуже важливим, бо в українців "є розуміння того, що вирішуються питання не тільки на російсько-українському фронті, але й деінде, де є наші інтереси, де є можливість боротися із ворогом".

Читайте також: Вагнер: нинішній стан і значення подій в Малі для війни в України. Пояснюємо