Від друзів до ворогів: чому тріщать відносини між Росією та Азербайджаном та яка користь Україні. Пояснюємо

Для Кремля це стало черговим ударом по регіональному впливу, послаблюючи позиції Москви на Південному Кавказі. Еспресо розповість більше про причини напруження у стосунках Путіна та Алієва та які нові можливості це відкриває для України.

Коротка історія відносин Росії та Азербайджану

фото: gettyimages

Відносини між Росією та Азербайджаном мають складну історію, що бере початок із включення території сучасного Азербайджану до складу Російської імперії на початку XIX століття після російсько-перських воєн. 

У радянський період Азербайджан став частиною СРСР як Азербайджанська РСР, а Нагірний Карабах, населений переважно вірменами, отримав статус автономної області, що стало джерелом етнічних конфліктів та можливості вести свою політичну гру Кремлем. Після розпаду СРСР у 1991 році Азербайджан здобув незалежність, але відносини з Росією залишалися напруженими через підтримку Москвою Вірменії у карабаському конфлікті.

З приходом до влади Ільхама Алієва у 2003 році Азербайджан почав проводити більш незалежну політику, балансуючи між Росією, Туреччиною та Заходом. Москва, зі свого боку, намагалася зберегти вплив на Південному Кавказі, зокрема через розміщення "миротворчих" сил у Нагірному Карабаху після війни 2020 року. Проте повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році послабило позицію Кремля в регіоні, а успішна операція Азербайджану в Карабаху у 2023 році, що завершилася ліквідацією невизнаної "Нагірно-Карабаської Республіки", ще більше підірвала авторитет Росії у Південному Кавказі

До 2024 року відносини між Алієвим і Путіним залишалися прагматичними: Азербайджан утримувався від відкритої критики Росії, уникав приєднання до західних санкцій і навіть пропонував посередництво у російсько-українському конфлікті. Водночас Баку активно розвивав зв’язки з Туреччиною та Ізраїлем, що викликало невдоволення Кремля.

Та справжня тріщина у відносинах сталася у кінці 2024 року. 25 грудня російська ППО збила пасажирський літак Azerbaijan Airlines (рейс J2-8243) над Чечнею. Літак, що прямував із Баку до Грозного, був змушений здійснити аварійну посадку в Актау (Казахстан), унаслідок чого загинуло 38 із 67 осіб на борту. Спочатку російська сторона просувала неправдиві версії про причини катастрофи, такі як зіткнення з птахами чи вибух кисневого балона, що викликало обурення в Азербайджані. Лише через чотири дні Володимир Путін зателефонував Ільхаму Алієву, висловивши співчуття, але офіційних вибачень чи визнання провини так і не було.

Алієв наполягав на визнанні відповідальності, покаранні винних і виплаті компенсацій, посилаючись на приклад Азербайджану, який швидко визнав свою провину і виплатив компенсації за збиття російських гелікоптерів у 2020 році. Відмова Росії виконувати ці вимоги посилила напругу. Азербайджанські ЗМІ, які раніше уникали різкої критики Росії, почали називати Путіна агресором, а в суспільстві зросли антиросійські настрої. Баку призупинив авіарейси до Північного Кавказу та посилив карантинний режим, зберігши закритими сухопутні кордони з Росією.

Як відзначає The Washington Post, у травні президент Алієв навіть відмовився відвідувати російський "Парад перемоги" в Москві, а пізніше того ж місяця міністр закордонних справ України відвідав Азербайджан, що "сигналізувало про тісніші зв'язки між Баку та Києвом". 

Сучасне загострення: затримання та звинувачення

Нинішня криза спалахнула після подій у Єкатеринбурзі наприкінці червня, коли російські силовики провели масові затримання азербайджанців, звинувачених у причетності до злочинів 2001–2011 років. Досі не зрозуміло, що стало поштовхом до таких дій, можливо, це мав бути політичний сигнал Баку, щоб тиснути на них через велику етнічну діаспору, або створити ще одного "ворога всередині" для залякування населення.

Хай там як, але під час операції двоє братів, Зіяддін і Гусейн Сафарови, загинули за підозрілих обставин. Азербайджанські джерела стверджують, що їх "жорстоко вбили" силовики, адже судово-медична експертиза виявила у Гусейна Сафарова переломи ребер і крововиливи, що свідчать про застосування насильства. Генпрокуратура Азербайджану порушила кримінальну справу за статтями "тортури" та "умисне вбивство".

У відповідь Баку пішов на безпрецедентні кроки: скасував усі культурні заходи за участю Росії, провів обшуки в офісі російської інформаційної агенції "Sputnik-Азербайджан" і затримав двох її співробітників, звинувативши їх у шпигунстві на користь ФСБ. Крім того, азербайджанський суд залишив під арештом вісьмох громадян Росії, звинувачених у транзиті наркотиків і кібершахрайстві, причому на судових слуханнях затримані мали видимі сліди побиття.

Азербайджан відправив до СІЗО вісім підприємців та IT-фахівців з Росії, фото: Minval.az

Росія, зі свого боку, викликала посла Азербайджану для пояснень і продовжила арешти азербайджанців, зокрема очільника місцевої діаспори в Єкатеринбурзі Шахіна Шахлінського. Російський пропагандист Володимир Соловйов навіть погрожував Азербайджану війною, що ще більше підігріло напругу.

У підсумку Азербайджан оголосив про поступове закриття російськомовних шкіл і перехід на викладання азербайджанською мовою протягом трьох років, що стало символічним кроком у дерусифікації країни. Зараз там працює понад 300 російськомовних шкіл, 16 із них – повністю російськомовні. 

Тобто президент Алієв взяв максимально національний курс, щоб повністю позбутися російського впливу на культурному та політичному рівнях. Про це яскраво свідчать азербайджанські ЗМІ, які почали відкрито говорити про імперську політику Росії та про всі спірні моменти історії. Медіа навіть оприлюднили момент наказу Міноборони Росії щодо "знищення рейсу AZAL" у 2024 році. 

"Російський народ вважався вищою расою, а азербайджанці, узбеки, казахи, киргизи, туркмени – людьми другого сорту. І хоча імперія зникла, таке мислення не змінилося, а продовжує існувати. Раніше Сталін завдяки НКВД рубав голови, а тепер Путін давить незгідних руками ОМОНа. Як говориться, 37-рік продовжується, але набагато жорстокіше та серйозніше. Але чи розуміють в Кремлі і сам Путін, що зараз 2025 рік? І колишні союзні республіки вже 30 років як незалежні?" – риторично питають у студії держтелеканалу "AZTV" та звинувачують Росію у репресіях, шовінізмі та імперіалізмі. 

Аналіз наслідків і думки експертів

Ільхам Алієв, фото: gettyimages

Експерти вважають, що нинішнє загострення є результатом стратегічних змін у регіональній геополітиці. Азербайджан, відчувши послаблення Росії через війну в Україні та підтримку Туреччини, почав проводити більш незалежну політику. 

Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень, зазначив "Європейській правді", що реакція Баку відображає гнів і обурення, які переважають над образою, викликаною збиттям літака. Він пов’язує це із зростанням регіонального значення Азербайджану, який прагне позбутися ролі сателіта Москви.

Політтехнолог Олексій Голобуцький у розмові з "Фокусом" теж підкреслив, що конфлікт має глибші корені, ніж інцидент у Єкатеринбурзі, і пов’язаний із небажанням Росії визнавати свою провину за збиття літака. Експерт також вважає, що Азербайджан використовує цей момент для зміцнення національної ідентичності та послаблення російського впливу. Водночас він попереджає, що авторитарні режими, як-от у Росії та Азербайджані, можуть швидко перейти від конфлікту до примирення через особисті зв’язки еліт.

Ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін в коментарі "Radio NV" стверджує, що Азербайджан, дивлячись на Україну, зрозумів переваги послідовної політики. Він вважає, що Баку навряд чи розірве відносини з Росією, але використовує кризу для зміцнення позицій на міжнародній арені. Аналітик Ігор Тишкевич наголошує на провалі Росії на Південному Кавказі, де та втрачає контроль не лише над Азербайджаном, але й над Вірменією й іншими "союзними республіками".

"Відносини Москви з колишніми "союзними республіками" зазнають докорінної трансформації. Росія звикла диктувати свою волю, але нині це працює дедалі гірше. Зростає самостійність лідерів Центральної Азії, Росія втрачає позиції на Південному Кавказі, зокрема в Азербайджані й Вірменії, триває боротьба за Молдову. У Грузії Кремль тимчасово утримує вплив. Колишні сателіти дедалі чіткіше дають зрозуміти: спілкування з Москвою можливе лише на рівних. У Росії це не приймають, але війна проти України обмежує її можливості тиску – і сусіди користуються моментом", - каже Тишкевич.  

Політтехнолог та політичний консультант Олег Постернак іронічно зауважує, що Азербайджан "наразі продовжує виховувати Кремль".

"Для РФ найбільш дошкульні та болючі удари саме з боку колишніх радянських республік, особливо від України, Казахстану та Азербайджану – держав, які найбільш послідовно та ефективно здійснили реальну суверенізацію та збалансування (або повний демонтаж) російського впливу. Україна – з рухом в ЄС, Казахстан – поглядом на Китай, Азербайджан – коаліцією з Туреччиною", – відзначає експерт. 

Нардеп та член депутатської групи ВРУ з міжпарламентських зв’язків з Азербайджанською Республікою, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз в етері Еспресо сказав, що прогнозувати дії Росії щодо Азербайджану важко, адже Москва звикла реалізувати свої ідеї силою, тому загрозу військового втручання не варто виключати. 

"Але я сподіваюсь, що зв'язок Азербайджану і Туреччини не дасть можливості такого прямого військового втручання на цьому етапі", – сказав він.

Вплив на російсько-українську війну 

У Баку створили Стіну Пам'яті загиблих захисників України, фото: facebook/Vladyslav Kanevskyi

Для України конфлікт між Азербайджаном і Росією виглядає стратегічно вигідним. По-перше, він відволікає увагу Кремля від війни в Україні, послаблюючи його ресурси. По-друге, Азербайджан, який підтримує територіальну цілісність України і надає нам гуманітарну допомогу, може стати важливим, навіть стратегічним партнером. Не дарма президент Володимир Зеленський одразу здзвонився з президентом Ільхамом Алієвим, щоб висловити "чітку підтримку у цій ситуації".

"У нас із президентом Алієвим однакове бачення: життя та гідність кожної людини мають бути захищені. Обговорили також наші двосторонні відносини – енергетику та співпрацю в гуманітарній сфері. Домовилися про проведення засідання Спільної міжурядової комісії з економічного співробітництва. Наші урядовці активізують роботу", - відзначив Зеленський.

Тобто, як бачимо з цієї заяви, послаблення впливу Росії на Південному Кавказі відкриває можливості для України в енергетичній сфері. Наприклад, транзит азербайджанського газу через Україну до Європи, що може зменшити залежність ЄС від російських енергоносіїв та допомогти Україні заробити на цьому. Проте експерти, як-от ексочільник Оператора ГТС України Сергій Макогон, ще у січні розповіли Еспресо, що для цього потрібні значні інвестиції та додаткові обсяги газу, яких Азербайджан поки не має.

Натомість політолог Вадим Денисенко наголошує, що антиросійський демарш Азербайджану нам варто розглядати в ширшому контексті і сприймати його, як частину "нашої війни". 

"Наша війна – це не тільки й не стільки війна за території, скільки за визнання нас іншими. І те, що зараз робить Баку, те, як Пашинян садить вірменського Іванішвілі – це частинки куди складнішого процесу. Процесу примушування Путіна (колективного Путіна) до визнання того, що українці, казахи, вірмени, азербайджанці, якути інгуші та росіяни – різні народи", - відзначає Денисенко. 

Тож конфлікт між Азербайджаном і Росією, що загострився через збиття літака та затримання громадян, є проявом ширшої геополітичної боротьби. Азербайджан, підтриманий Туреччиною та іншими партнерами, використовує момент слабкості Росії для утвердження своєї провідної та самостійної ролі на Кавказі. Для України це створює можливості для поглиблення співпраці з Баку та послаблення позицій Росії в регіоні. Проте нестабільність у відносинах між авторитарними режимами у Москві та Баку залишає простір для несподіваних компромісів, що потребує від Києва активної дипломатії для закріплення можливих вигод від цієї кризи.

Читайте також: Підготовка до війни чи стратегічний тиск: Росія розширює військові бази біля кордонів НАТО. Пояснюємо