Пригожин готує до поразки у війні тих росіян, які аплодували ударам по Рубльовці, - Піонтковський

Ну, що? Не закінчилась московська історія, зокрема йдеться про дрони і повний колапс, так прийшло Шебекіно. Ну, і порадили основні імперські пропагандисти, та сама Симоньян, евакуйовуватися, і так далі. І першим ділом хто евакуювався? Місцева російська влада.

Чудове було пояснення голови комітету з оборони у Госдумі, коли він пояснював, чому вони так неефективно працюють: ну, у нас же велетенська країна, ми ж не можемо усе захистити. Це говорив генерал-полковник, який кожного дня в ефірах вимагає знищити Велику Британію, підірвати Єлловстонський вулкан у Штатах і так далі. Що я вам скажу. Пауза, яку зробило українське військово-політичне керівництво перед своїм вирішальним ударом, вона справила величезний політичний вплив на російське суспільство, на російську владу, привівши у стан суцільної паніки. Окрім того, що це дуже ефективна військова операція – удари по прикордонних районах – і вже не важливо, хто їх здійснює, російські добровольчі корпуси чи інопланетяни, але це розширює лінію фронту, змушує ту ж саму відсутню ППО відтягувати від театру дій. Але психологічний ефект, запевняю вас, набагато більший. І він, звичайно, корелюється із тим, ну, назвемо це, я називаю це воєнним бунтом командира найбільш ефективного російського військового з’єднання ПВК "Вагнер" Пригожина. Він самовільно залишив Бахмут. Ось сьогодні підтвердив, що до 5 червня завершує виведення своїх військ із Бахмута, і він із задоволенням потираючи руки, очікує, не приховуючи того, як там будуть розгромлені сили міністерства оборони, які замінюють його фактично за його ж наказом. Він каже, що російська армія обісралась всюди, вона обісреться й там.

І тоді, я цитую його дослівно, Шойгу й Герасімов повинні будуть застрелитись або ми їх стратимо на Красній площі.

От у такому стані російське суспільство, а населення втікає, евакуюючись із міст та сіл Бєлгородської області. От у такому стані російське суспільство, російська влада готується до неминучого й невідворотного українського наступу.

Ми розуміємо, це принцип перекидання вогню. Вони думали, що вони підпалять нашу хату, але починають палати самі. І розуміємо, що процес цей починається, інша справа, наскільки швидко може розгоратися це все.

Я переконаний, що перший крупний успіх українського наступу стане тригером незворотних політичних змін всередині Росії. І я переконаний, хоча цю мою думку не поділяє більшість української блогосфери, у російській продовжують повторювати такий старий наратив, що все, що робить Пригожин, він робить за наказом Путіна для того, щоб дискредитувати Шойгу й Герасімова. Але вибачте, це було рік тому, коли Путін спустив його з ланцюга дискредитувати Шойгу й Герасімова,

а зараз Пригожин дискредитує саму ідею війни.

Я от цитую його останні заяви: не ми придумали цю спецоперацію, не ми розв’язали цю бездумну війну. Оті солдати, які кинуті в цю трагедію, коли вони розплющать очі, вони порвуть дупу тим, хто це зробив. І ви продовжуватимете переконувати мене, що це він робить за вказівкою Путіна? Звісно, що він маніпулює, він фронтмен, якби він був одиночкою, то був би давно ліквідований. На мій погляд, в оточенні Путіна вже сформувалась досить серйозна група людей, які зрозуміли – війна програна. І треба вирішувати набагато важливіші задачі: як зберегти свою владу і свою власність у країні, що програла у постпутінській та поствоєнній Росії.

І Пригожин своїми зверненнями виконує найважливішу роль для цієї групи, він готує якраз оце Z-патріотичне суспільство, частину, на мій погляд 10-15% населення, до прийняття поразки.

Він пропонує їм замість перемоги інше задоволення після війни – розправу над зрадниками, розправу над мешканцями Рублівки, він ж по суті аплодував цим нальотам дронів на Рубльовку. І за ним стоять дуже серйозні сили, на мою думку, передовсім певний глибинний КДБ, який вирішив, що війна програна, а чим треба займатись – треба зберегти владу й власність після поразки.

Глибинний КДБ – це Ніколай Платонович Патрушев і компанія. І ми розуміємо, що Пригожин цілком вписується в їхню стратегію так би мовити обнуління генералітету, зокрема того самого Шойгу. Але триває величезний внутрішньотектонічний процес в російських політичних елітах. І тут з’ясувалося, що нема у них жодного парламентаря, чи точніше жодної якоїсь силової фігури, яка могла би відкрито кинути виклик тому самому Пригожину. І пояснювати що і як по-пацанячому призначили, чи він сам обрав подібну місію, пан Делімханов – видатний сенатор, так би мовити законотворець всія Русі.

Це запізніла реакція міністерства оборони, кіл, які за ним стоять. Жодні чеченські бойовики вже їх не захистять. Різниця між ПВК Пригожина та загонами Кадирова принципова. Пригожинські – це справжні бандити, досить ефективні, а Кадиров – це тільки для пропаганди. І зверніть увагу, не вперше ось ця кампанія вже атаки особисто на Путіна і на саму ідею цієї бездумної війни, вона триває вже місяць і ніхто в Кремлі не псикнув, і оце першим випустили Делімханова. Це показує вже слабкість цього угруповання.

Лейбгвардія фактично пішла вже в хід.

Так. А, до речі, надзвичайно гостра ситуація створилась у Бахмуті, адже Пригожин йде з Бахмута, він сьогодні знову підкреслив, що його частини покинуть місто. Ця перезмінка в Бахмуті створює ідеальну можливість для української армії, яка нависла з двох флангів над Бахмутом, оточити й добити усе, що там залишиться, не важливо, хто там, пригожинці, кадирівці чи міністерство оборони. Для тих самих змовників це буде додатковим елементом до бездарності міністерства оборони. Пригожин вже почав тріумфальну ходу містами Сибіру та далекого Сходу, повторюючи ті ж тези: я от героїчно звільнив Бахмут, а міністерство оборони знову все просрало.  Ну, і ви уявляєте, як ці чвари та розбрат посиляться після нищівного удару, якого завдасть українська армія і який вже оголошений, дата якого нам з вами не відома, але вже відома тим, хто цей удар здійснюватиме. Я впевнений, що він якраз співпаде по часу із цією паузою, перезмінкою в Бахмуті. От, до речі, моя така гіпотеза,

якщо дійсно 5 червня пригожинські частини звідти підуть, міністерство оборони просто не встигне якось закріпитись на цих рубежах.

Це ідеальна точка для знищення всього російського угруповання та обнулення всієї історії так званих успіхів російської армії під час зимового наступу.

І тут є ще характерний момент. Чому от я не дарма кажу про певні зародки можливого громадянського протистояння. Це радість, з якою частина російського населення, ну, ми часом просто маємо почитувати ті чи інші пабліки російські, і там була відверта радість із того, що от мовляв, війна прийшла, ні, не в Москву, а на Рубльовку. І після того такий от геббельсьониш російський з прізвищем Соловйов, почав пояснювати. Ну, мушу зацитувати цього негідника: от чого ви так радієте, ах Рубльовка, а там хіба не наші з вами живуть співвітчизники? Каже він.

У Росія це давно назріває. Колосальний соціальний конфлікт між такою символічною й метафоричною Рубльовкою, там пів відсотка населення, маю на увазі не тих, хто живе у цьому підмосковному селі, а тих бенефеціарів велетенських приватизацій. І звичайно, той самий Пригожин використовує ці соціальні мотиви. Подивіться його звернення, вони наче списані із більшовицьких листівок Леніна і Троцького солдатам на фронті 1916-1917 років. От рвіть дупи вашим офіцерам, вашому керівництву, йдіть на Рубльовку. Цей момент дуже майстерно використовує та група, яку я назвав глибинним КДБ, яка підготовлює до наступного післявоєнного наративу: ми героїчно боролися проти армії 60 натівських країн, озброєних до зубів, ми майже перемогли, ми звільнили Бахмут, але нам завдали жахливого зрадницького удару в спину, зрадники у генштабі, зрадники у міністерстві оборони, на Рубльовці, от тепер ми вимушені були відступити, колись потім, через 10-20 років ми повернемося, бо ми росіяни, бо з нами Бог, а поки, дорогі друзі-товариші, розправляймося з ворогами. І почнеться розправа з ворогами, і передовсім, я маю на увазі не опозиціонерів та лібералів, вони вже давно арештовані, буде розправа з генералітетом. Ну, Сталін у липні-серпні 1941 року розстріляв 50 генералів на чолі з командуючим західним фронтом. Ось наприклад така кількість буде розстріляна і розграбують Рубльовку. І народ буде цим задоволений, і переживе гіркоту так званої поразки. От така перспектива, і я б із вами не погодився, ви назвали цю війну громадянською..

Та, що у Росії почнеться? Ну, це буде класова війна.

Я б її назвав мафіозною скорше, за Леніном. Ленінське гасло знамените, перетворимо війну імперіалістичну, а для громадянської потрібні громадяни. Якщо згадати війну в радянській Росії, зокрема й на території України у 1917 році, це була війна білих і червоних, вони мали якісь переконання, якісь погляди на майбутнє Росії, на розуміння життя взагалі.

Зараз це буде боротьба мафіозна. З відходом путінського угруповання оголюється велетенська власність.

Це ж буде масштабна війна за перерозподіл великої власності, яка залишиться без господаря. В цілому їм буде чим зайнятися за порєбріком. Завдання України і Заходу буде одне – подбати про свою безпеку, щоб ніколи більше ця постпутінська Росія не змогла погрожувати Україні й всьому світу. А процеси всередині цієї країни матимуть катастрофічний характер.

А якщо вже проводимо ті чи інші історичні паралелі, так свого часу призначили кого винним? Імператрицю, яка працювала на німецький генштаб, ну і Распутіна, який так би мовити використовував імператрицю не за призначенням. Ну, і відповідно тут ми вже бачимо, окреслився пантеон потенційних ворогів народу. Але історія з Путіним, те, що він майже чверть століття розводив всіх своїх суперників дуже часто, зіштовхуючи їх лобами, або ліквідовуючи, прибираючи у буквальний фізичний спосіб, може засвідчити, що можливо він все-таки якось зможе витягнути ситуацію на свою користь.

Ви знаєте, от в чому вразливість Путіна у цій ситуації, ми вже бачимо той наратив, який майбутні владоможці Росії пропонуватимуть своєму народу, ми героїчно боролися, але ми програли через зрадників і так далі. Але цей наратив набагато легше запропонувати без Путіна, додавши Путіна через кому, якщо не до зрадників, то до винуватців у цій війні.

Путіну цей наратив буде неможливо висловлювати, бо той же Пригожин починає свої заяви із того, що "не ми придумали цю війну". Я думаю, що ця розправа  з генералами буде безжальною,

я думаю, хоча б десяток скоріш за все розстріляють, а в Путіна буде класичне для нас радянських людей, ми з вами пам’ятаємо, навіть жили у пізньому Радянському Союзі, таке лебедине озеро

і повідомлення, товариш Путін, на жаль, допустив низку серйозних помилок в українському питанні, у нього погіршилося здоров’я, ось товариш Сі прислав по нього санітарний літак і ми його відправили на тривале лікування. Я думаю, що з Путіним вони вчинять саме так, тому що без Путіна, зваливши на нього прес вини, їм набагато легше буде представити оцей такий наратив, який полегшує душу, і надихнути народ на ліквідацію ворогів та зрадників.

А якщо Путін візьме і викличе Герасімова чи начальника, не знаю, космічних військ, ракетно-космічних військ, і скаже реалізовувати доктрину Медведєва? Медведєв, не знаю, чи з перепою, чи в нього вже запаморочення відбувається, сказав, що де-факто Росія перебуває у стані війни з ким? Зі Сполученим королівством Великої Британії.

Майже ніхто, я не можу не похвалити себе, майже ніхто не помітив дуже важливий момент у тих посланнях Пригожина. До речі, я постійно згадую прізвище Пригожина, але це не означає, що я перебільшую його значення. Ці послання не він пише, ним керує дуже серйозна група. Так от, зверніть увагу, у кожному своєму зверненні дуже велике місце, кілька хвилин, Пригожин виділяє для нещадної критики ядерного шантажу. Він же, пам’ятаєте, у своєму знаменитому інтерв’ю з кремлівським пропагандистом, говорив, при чому пояснює це у такому простонародному стилі, доступно для його слухачів. От уявіть собі, ви побилися зі своїм сусідом, набили йому пику, або він вам, а потім ви повернулися із сокирою і вбили його, хіба це добре. Тим паче він каже, що ця сокира повернеться до вас назад. Він говорить прості розумні речі про ядерну зброю. Йому б це ніколи не прийшло в голову, це злочинець, який сидів 10 років у тюрмі, ми знаємо, чим він займався, він ніколи б не задумався над питаннями ядерної стратегії. Ці текст явно написані куратором. Вони звернені, доведено, що ці звернення його до групи, йдуть до міжнародної спільноти. Вустами Пригожина, вони посилають сигнал, що не безумці, яких ми будемо розстрілювати на Красній площі. Вони хотіли використати ядерну зброю.

Він у стилі Гіммлера, розумієте, помахує прапором, сподіваючись, що хтось буде після смерті Гітлера змушений домовлятися. І свого часу хто проводив так звані кулуарні домовленості чи намагався це робити, це був Гіммлер. Єдине, що Захід не пішов на подібні домовленості. Я не знаю, чи піде на це Захід в даній ситуації, чи хтось почує Пригожина, але все одно ключова історія, щоби та група, про яку ви згадували, наважилась на остаточне вирішення певного моменту. А для цього вони повинні мати фронтмена, чи групу політичних фронтменів, які би, на їхню думку, утримали баланс влади чи просто владу як таку.

Тут, ви знаєте, в Росії вирішуватимуть не рейтинги у тих процесах, які там розгорнуться просто найближчими днями чи тижнями. Будуть вирішувати силові структури. Ви зверніть увагу, оця група, яка стоїть за Пригожиним, вже приймає практичні дії, хоче змінити керівництво міністерства оборони. Пригожин вже озвучив вимоги: міністром оборони має стати генерал Мізінцев і начальником генштабу генерал Суровікін. Для чого їм потрібен цей контроль, не для того, щоб керувати сотнею тисяч мобіків, переправляти їх з однієї ділянки фронту на іншу, контроль міноборони їм потрібен задля двох структур – спецназ ГРУ, вірніше зараз називається ГРУ, і сили спеціальних операцій. Цими структурами вони прагнуть заволодіти для того, щоб взяти владу і утримати її у післявоєнній Росії. Тому події найближчих днів визначатимуться тим, чиї накази виконуватиме керівник спецназу міноборони. Накази міністра оборони Шойгу чи накази генерал-полковника Мізінцева, якого вони вимагають призначити і який вже працює десь там у підручних в Пригожина. Я не виключаю й іншого варіанту, може спецназ підкоритися, не знаю за якими мотивами, наказам Шойгу, але що я можу твердо сказати, що одна з цих груп буде розгромлена найближчим часом. Або все ж таки на наше питання, або все ж вірні Путіну, Шойгу і Герасімову сили спецоперацій ліквідують Пригожина, або структурами заволодіють Мізінцев та Суровікін, і

оця група поведе шлях до того, що сприятливе для української сторони, для світової спільноти, поведе шлях до капітуляції.

Розумієте, Гімлер був приречений і його змова нікого не цікавила, бо Німеччина була вже практично окупована союзниками, її становище було безнадійним. Ми ж не збираємось окупувати Російську Федерацію. Ні Україна, ні Захід. Тому діяльність сьогоднішніх путіньких гімлерів, фронтменом яких Пригожин, хоча всі вони негідники, всі вони заслуговують суду та трибуналу, але якщо вони, керуючись своїми інтересами, виведуть і капітулюють російські війська на кордон 1991 року, це врятує десятки тисяч українських життів. І, я думаю, їм можна буде навіть за це обіцяти життя.

На останок, хоча б натякніть, хто може входити до того політбюро глибинного КДБ, крім оцієї фасадної фігури, якою є Пригожин?

Я думаю, Ковальчук, це єдина людина з яйцями всередині путінського оточення. Ба більше, Путін завжди на нього дивився наче знизу вгору. А що стосується глибинного КДБ якраз я не маю на увазі Патрушева, Патрушев сьогодні такий ж щасливий дідусь, як Путін. Він же ходить усіма студіями і розповідає, що там радіоактивна хмара до Варшави підходить чи естонський вулкан от-от вибухне. Я не знаю, різні люди називають різні прізвища, частіше згадується зам Бортнікова, генерал Корольов.