Про "Дождь": Можна співчувати убивцям, а можна жертвам. Це нелегкий вибір

Спочатку спогади. Колись у Радянському Союзі возвеличувати "воїнів-афганців". Навіть потім, у незалежній Україні теж. І пам‘ятник коло Лаври встановили. Це зрозуміло. Декілька моїх знайомих однолітків там загинуло і їх вважали героями. Ці пам‘ятники по всій Україні стоять досі й до них несуть квіти.

І от у 1989 році академік Сахаров дає інтерв‘ю, у якому каже, як радянські солдати розстрілювали своїх, щоб вони не потрапили у полон. А згодом виходить на трибуну З‘їзду народних депутатів СРСР і розповідає, що радянські солдати вбили мільйон мирних афганців під час окупації.

Йому гнівно відповідає з трибуни ветеран афганської війни українець Сергій Червонописький. Червонопиському у 2012 році присвоєно Орден Держави. Він став Героєм України.

Сахаров вибрав один шлях, Червонописький і журналіст "Дождя" - інший

Думаю, Червонописький щиро засуджував Сахарова за неповагу до воїнів-афганців, які виконували наказ. Але правий був Сахаров. Вони вбивали на чужій землі.

Журналіст "Дождя" співчуває "нещасним" російським мобілізованим і думає, як їм допомогти. Бо, мовляв, вони не мали вибору. Мали. Можна було втекти, переховатися, навіть у в‘язницю піти, але не погоджуватися вбивати українців.

Читайте також: Цей "Дождь" не надовго…

Можна співчувати їм, убивцям, а можна їхнім жертвам — українцям. Це нелегкий вибір.

Адже серед цих вбивць, які стали такими не за власною ініціативою, є друзі, товариші, люди однієї з тобою національності.

Сахаров вибрав один шлях, Червонописький і журналіст "Дождя" - інший.

Можна співчувати їм, убивцям, а можна їхнім жертвам — українцям. Це нелегкий вибір.

Прикро, що сам журналіст, і ті, хто його підтримав, на каналі й у житті не відчувають, що саме образило українців.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, народний депутат України, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.