Пєсков сказав, що Путін не буде давати підсумкову пресконференцію. Вперше за 10 років.
Про що це говорить?
Путіну нема чого сказати російській еліті та російському суспільству. Пресконференція Путіна давно вже не містить навіть тіні складних питань, але він не може відповісти навіть на найпростіші. Наприклад, в чому його план? Яка ціль війни ("СВО")? Коли це все закінчиться? Він намагався продати еліті “Росію як фортецю в облозі”, яка йде шляхом “сталінської модернізації”, імпортозаміщення та “холодної війни з Заходом”. Але Росія занадто ганебно воює, а її економіка занадто швидко (так, це швидко) приходить в стан занепаду, щоб хтось повірив у “модернізаційний проєкт”. Початкова комунікаційна модель Путіна зазнала невдачі. І його легітимність — під великими ризиками.
Читайте також: Британська розвідка пояснила, чому Путін відмовився від щорічної пресконференції
Путін справедливо боїться трьох речей.
1. Того, що будь-який вияв публічності на тему невдач нівелює політичний капітал диктатора. Всі промови Путіна в останні два місяці взагалі не пов'язані з реальністю війни. Він жодного разу не прокоментував поразку під Херсоном, в Харківський області, під Лиманом, мобілізацію — тільки в присутності "кишенькових" "матєрєй". Лише атаки на українську енергетику, які назвав "відплатою". І відірвана від реальності заява, що “все йде за планом”. Формат пресконференції, щоб не працювати в мінус, вимагає мати хоч мінімальний зв'язок з реальністю.
Будь-який вияв публічності на тему невдач нівелює політичний капітал диктатора. Всі промови Путіна в останні два місяці взагалі не пов'язані з реальністю війни
Читайте також: "Володар хаосу". Путін і російські націоналісти
2. Зростання невдоволення особисто до нього. Поки невдоволення беруть на себе переважно Шойгу, Герасимов, погані генерали та корупціонери в армії. Іноді прилітає Лаврову, який довів Росію до ізоляції як поганий дипломат. Винуваті бояри, які приховують від царя правду. Це видно навіть у дуже обмеженій російській соціології. Довіра до Шойгу, міністерства оборони, армії падає дуже швидко. Трохи повільніше — до Лаврова. До Путіна — повільно. Але ці тенденції вже не вдається приховати.
3. Наслідок перших двох страхів — формування запиту на зміну влади. Причому відразу з двох боків:
• З боку його власного оточення з олігархів та силовиків. Які в певний момент можуть перейти від стану "боюся Путіна більше ніж санкцій та Гааги" у стан "боюся Гааги, санкцій та українців більше, ніж Путіна".
Читайте також: Путіну у питанні війни в Україні все важче балансувати між націоналістами і рештою населення, - ISW
• З боку радикального плебсу та умовних "гіркіних". Тих, хто буде розстрілювати зрадників-генералів та корупціонерів, запроваджувати воєнний комунізм та шукати ворогів в еліті. У випадку влади реальних фанатиків Путін та його оточення доволі швидко помруть. І вони це знають. (До речі, така фанатична диктатура розхитає Росію набагато швидше режиму Путіна, але й ризиків буде більше).
Путін не може зникнути з публічної комунікації зовсім. Тому чим далі, тим більше заяви Путіна і взагалі його комунікації будуть відірвані від реальності. Він буде все більше говорити про "трансформери та трансформатори"
Путін не може зникнути з публічної комунікації зовсім. Тому чим далі, тим більше заяви Путіна і взагалі його комунікації будуть відірвані від реальності. Він буде все більше говорити про "трансформери та трансформатори". Все більше — паралельної реальності. І це все буде далі й далі реалізовувати його страхи. Бо він у власній пастці. Він втрачатиме легітимність серед еліти та плебсу, він буде ставати головним винуватцем невдач. Не війни, бо для росіян війна не злочин. А саме невдач, бідності та приниження.
Читайте також: Росію можна трансформувати лише силою і примусом
Будь-який диктатор — це той, хто їде на спині тигра. Тигр — це еліта, яка вважає його гарантом легітимності. Тигр — це доведений до божевілля натовп. І як тільки диктатор втрачає ореол незамінності та абсолютної легітимності — його чекає дуже сумний (для нього) фінал. Путіна він чекає.
P.S. А, і так. Інформація що Путіну потрібна термінова операція і тому не буде пресконференції — це типовий вкид. Він не вартий уваги. Росіяни через другорядні жовті ЗМІ створюють паралельну тему, щоб відвернути від головної події. І знову підняти дурне обговорення вигаданих чи реальних "хвороб Путіна". Воно боїться. Ось це — головне.
Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.