Широкомасштабний наступ, до якого готуються ЗСУ та нові частини НГУ, не буде тихим. Ми його почуємо та побачимо. Але поки Міноборони поширило відео з нашими військовими та красномовним натяком на те, що треба зберігати тишу перед майбутнім контрнаступом. Сказали, що анонсів не буде. Але й без них на фронті гаряче. Сирський сказав, що 92-га бригада відбила атаку РФ на Сватівському напрямку, контратакувала та просунулася на кількасот метрів. У пабліках згадують дії українських бронегруп на Запоріжжі, зокрема між Рівнопілем і Новотарівкою. Чекаємо подробиць. Також просувається РДК, який сьогодні вів бойові дії за 30 км від Бєлгорода, у Новій Талажанці. Є інформація про бойові дії впритул до Шебєкіно, який обстрілює РФ. Є дані, що РДК і "Свобода Росії" на околицях Шебєкіно веде бойові дії. РФ не може контролювати власний кордон, і це добре.
Щодо звільнення нашої землі від окупантів, Володимир Зеленський заявив у інтерв’ю The Wall Street Journal, що Україна готова розпочати довгоочікуваний контрнаступ. Він сказав, що все може піти різними шляхами, але ми готові звільнити нашу землю. США стверджують, що зробили все можливе для підготовки до контрнаступу. Ініціатива за нашим Генштабом. У нашого керівництва є перевага обирати час і місце для ударів по противнику. Ворог так само намагався змістити оборону. Він зараз закріплюється на певних рубежах і готується стримувати наш контрнаступ так, як він може. Нашим воїнам потрібні, зброя, навченість, майстерність, мужність, яку понад 10 місяців демонстрували захисники Бахмута, який РФ так і не захопила повністю.
У розмові зі мною солдат-гранатометник 5-ої окремої штурмової бригади ЗСУ Юрій Сиротюк зазначив, що було серйозне просування ЗСУ на південних і західних околицях Бахмута в бік Кліщіївки з різних напрямків. Потім - період дощів, грози, коли окопи залило водою й просування зупинилося. Зараз українці знову отримуватимуть хороші новини із цієї місцевості. Вагнерівців замінили регулярні війська РФ або ПВК, підлеглі Міноборони Росії. Вони не мають такого завзяття, їх не женуть під загрозою розстрілу в бій. Коли ЗСУ відбили їхні позиції, вони робили кволі спроби їх повернути. Ворог намагався авіацією й артилерією зупиняти ЗСУ, інтенсивність залишається великою, хоча активність артилерії істотно знизилася. Далі йде просування українських військ по флангах. У самому місті РФ не може закріпитися, тому що ЗСУ контролюють панівні висоти, тобто ситуація у ворога не найкраще. Знищивши Бахмут, виснаживши свої сили, росіянам дуже важко утримувати місцевість. Приємно, що майже за рік перебування на Донеччині ЗСУ стали рухатися вперед. Ми майже постійно міняємо позиції. Місто перебуває під нашим вогневим контролем. Будь-яке просування фіксує українська розвідка. Одразу ворогу прилітає. Він навіть не намагається висунутися на околиці, вибити ЗСУ з району "літачка" та Садів. Пригожин - брехун. ЗСУ, як тримали, так і тримають позиції. Після втрати Соледара РФ контролює трасу на Лисичанськ, має відкриту трасу на Дебальцеве, головною трасою постачання ворога є траса на тимчасово окупований Майорськ. Якщо ЗСУ просунуться за Кліщіївку, вийдуть у район Опитного, обріжуть постачання з півдня і якщо повернуть трасу зі Слов’янська на Бахмут, Сіверськ, обріжуть РФ із півночі, тоді оточення Бахмута стане реальнішим. Зараз це довга перспектива. Хоч просування відбувається, це бої, втрати. Ворог активно огризається. Ми отримані позиції утримаємо, і ворогу дуже мало вдалося просунутися. Приємно, що наші артилерія, мінометка стали працювати більше. Кількісної переваги поки немає, але якісна є. Кращі розвіддані, наведення на цілі, більш прицільна зброя, але ворог б’є по квадратах, останніми днями використовує дуже багато реактивної артилерії, “градів”. Нема такого дня, щоб на позиції ЗСУ не прилітала російська авіація. Ворог іще достатньо має артилерійських засобів. Це не така колосальна перевага, як була минулого літа під Лисичанськом, Сєверодонецьком або Попасною, але ще кількісно ворог її має. Про те, що захисники Бахмута виконали свою місію на 100%, говоритимемо, коли повністю повернемо контроль над руїнами міста, виб’ємо армію РФ, коли вона зазнаватиме великих втрат і тікатиме під загрозою оточення. Ми перемололи багато росіян, зупинили наступ і зараз наступаємо. Ворог обороняється та на флангах має величезні проблеми. Невідомо, як він із цим боротиметься. Перший тайм - ми втратили територію, зберегли армію та знищили живу силу РФ. У другому ми, зберігши нашу армію, маємо до кінця добити ЗС Росії та повернути територію. Тоді він буде за нами.
Полковник запасу, експерт центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк розповів, що там діють війська угруповання "Запад", яке складається з близько 50 тис. військових, до 400 танків, 350 бронемашин, 540 гармат і реактивних систем. Є навіть ракетна бригада. Загалом угруповання містить три бригади, 10 полків, 11 полків територіальних військ, восьми батальйонів. У резерві — три полки територіальних військ. До складу угруповання належить угруповання прикриття кордону, розгорнуте в Брянській, Курській і Білгородській областях. Близько 23 тис. росіян обороняють кордон, хоча формально належать до "Западу". Уся активність - намагання РФ згорнути оборону, просуваючись уздовж Осколу з півночі на південь, на ділянці між Куп’янськом і Дворічною, щоб позбавити ЗСУ зручного плацдарму для подальших дій у напрямку Сватове - Старобільськ і рубежу для наступу в напрямку Нижньої Дуванки та Сватового. Це спроби РФ покращити тактичне становище. Через брак стратегічних резервів, скутих очікуванням українського контрнаступу, найближчий місяць широкомасштабних дій і контрнаступу в районі Куп’янська чекати не варто.
Перша танкова армія РФ не є резервом і активно бере участь у бойових діях. Загалом вона найбільша в Європі. Хоча ми доклали зусиль під Сумами, на Донеччині, у Харкові, Ізюмі та підправили їм корону. З цієї армії 4-а танкова дивізія діє в районі Сватового, один із полків 47-ї дивізії - у районі Кислівки. Де всі інші полки, є питання. У районі Першотравня, Орлянки, Миколаєва воює 2-а мотострілецька дивізія, а 270-а мотострілецька бригада - у Новоселівці. П’ять батальйонів 1-ї танкової армії входять до складу угруповання прикриття кордону та перебувають у Брянській, Бєлгородській областях. У районі Шебєкіно та Таліжанки воюють два батальйони РДК. Перша танкова армія - перший ешелон, який зазнає української гостинності з усієї наявної зброї.
Уздовж кордону РФ розгорнула логістичні хаби для поповнення бригад матеріально-технічними засобами, зброєю, особовим складом. Шебєкіно, Уразове - ППД російських військових частин. Похід "Легіону Росії" й РДК цими місцями руйнує ворожу логістику, відновлення боєздатності. Напередодні контрнаступу такі дії серйозно плутають карти РФ, адже проблема, куди перекидати резерви й від кого відбиватися передусім, іще треба вгадати.
Пригадаймо операцію зі звільнення Ізюма та Харківщини. Протягом перших 48 годин прорвали першу лінію оборони та зруйнували міжпозиційний простір противника. Якщо ми за перші три — чотири доби зможемо зруйнувати оборону РФ, подальші дії зведуться до "догнати тих, хто тікає".
Нам слід мати більше засобів вогневого ураження, адже маємо неадекватного сусіда з величезними мобілізаційними ресурсами. Адміністративно-територіальний поділ на чотири оперативні та повітряні командування дуже правильний, дуже життєздатний і ефективний. Не зовсім зрозуміла роль командування ОС, яке мало керувати всіма операціями, а керує українським прикордонням на півночі. Треба визначити розподіл завдань. Нам украй мало однієї бомбардувальної й однієї штурмової бригад Повітряних сил. Сподіваємося, союзники допоможуть із цим. Ми зробили багато правильних кроків для розвитку єдиної системи ППО та протиракетної оборони, але треба це систематизувати та довести до стандартів партнерів, щоб вони були взаємосумісні. На морському напрямку ми визначилися, що захист тільки морської зони не потребує багатьох кораблів, тому потрібно розвивати безпілотний, ударний компоненти. І пора додому Азовському морю.