"Слово пацана". Чи втратили ми підлітків через російські серіали?
Поки на східному фронті без особливих змін — методично і щоденно косимо русню, — культурні тили зазнають рішучих поразок. Від російського серіалу "Слово пацана" в захваті наші підлітки. І ні, це не від того, що вони начебто тупі чи погано написали тест з математики
Є очевидна реальність, і вона така: наші підлітки в захваті від російського серіалу Жори Крижовнікова "Слово пацана". Історія про розбірки 1980-х років у кримінальному Татарстані під динамічні музичні треки зайшла дітям десь так, як ніж у масло. І ось які причини. Найперше, попри воєнний стан і жорсткі санкції, Росія вкладає у свою культуру та пропаганду. І головне — не обмежується зніманням серіалів низької якості, які служать виключно звуковим фоном для домогосподарок, які під подібне "кіно" пилотяжать квартиру чи шинкують овочі на борщ.
І в 2022 році лиш на серіали, які є тематикою "військово-патріотичного кіно", а за фактом — підтримують напад Росії на Україну, виділили 3 мільярди рублів. Це десь сотня серіалів, з яких кілька точно візьме якістю. І так, пощастило попасти в десяточку саме "Слову пацана".
За основу взяли книгу татарстанського журналіста Роберта Гараєва "Кримінальний Татарстан" — фактурну автобіографічну історію про банди, насилля і зґвалтування. Насправді реальна книга набагато жорсткіша, і для серіалу для підлітків підібрали найлайтовіші моменти.
А хто ж саме підібрав?
У вступних титрах вказані назви — компанія Too much Production та "НМГ Студія" за участі громадської організації "Інститут розвитку інтернету".
Отут починаємось найцікавіше, бо російське видання "Медуза" мало непогане розслідування про цю контору, яка робить ставку на платформи "ВКонтакте", "Рутьюб" та Youtube, де якраз тусить російськомовний молодняк.
Читайте також: Путін і Сі Цзиньпін — лідери року за версією TIME. Чому там нема українців?
Українські дорослі уже передчасно охрестили підлітків ідіотами, зрадниками та потенційними колаборантами. А ще заявили, що ніколи не бачили кіна про бандитів, а тільки про щось високочоле. Тільки от чому нинішні дорослі в молодшій школі дивились з батьками "Улицы разбитых фонарей"? Далі почали підспівувати "Ночь и тишина, данная навек" з "Бандитского Петербурга". А у віці нинішніх підлітків грали у "Сашу Бєлого" і "Космоса" зі ще одного російського хіта "Бригада".
Минуло кілька років, і увага населення перемикнулася на "Бумер". З того часу, чорний BMW став обов’язковим аксесуаром кожного серйозного пацана. А характерне попискування стало на довгий час улюбленим рінгтоном на мобілах таксистів та водіїв маршруток.
Знаєте, що цікаво? На тлі серйозної дискусії, чи поставити блок на російській культурі та втримати культурну інвазію, — порадував наш рідний Мінкульт. У популярності серіалу серед школярів він звинуватив… блогерів.
Вони начебто "продовжують промоцію ворожого контенту, свідомо чи несвідомо, — підігрують окупантам. Адже споживаючи та поширюючи продукт, вироблений державою-агресором, опосередковано долучаються до фінансування армії Росії. Тож через просування культури ворога гинуть наші люди — і військові, і цивільні".
Мені довелось подивитись це кіно, як медійнику і політичному аналітику, який багато років вивчає ворожі наративи. І можу сказати, що, на відміну від Мінкульту, який 400 з гаком мільйонів гривень поділив між своїми друзями неясно на що, РФ уміло дотягується мацаками до тих, хто лишився вдома без батька. Бо він може довгі місяці сидіти на Бахмуті чи на Авдіївці. І найголовніше - з нашого боку фронту.
Читайте також: Нігтьові бахмути та перукарські кліщіївки. Що не так з бійцями "економічного фронту"?
Мінкульту не блогерів слід цькувати, а запитати себе, чи доречно давати мільярди нікчемному єдиному телемарафону? Чи треба було так насильно пхати серіал про ухилянтів на фермі Поворознюка від Юри Горбунова, аби збивати цей парад небаченого золотого дощу довелось суспільству критикою та осудом?
Чи є у нас толкові люди для кіно та серіалів? Є. Чомусь новий ролик на 30 секунд для "Нової пошти" від Антоніо Лукіча, де дівчина повідомляє хлопцю-захиснику новину про вагітність цікавим способом, викликає більше емоцій, ніж те лайно, яке назнімав "Квартал" та канал ТЕТ.
Найкращі ліки проти "Слова пацана" на наші голови — зняти своє кіно про буремні 1980-ті. А ще ліпше — про кримінальні розбірки 1990-х. Ох, які сюжеті ходять поміж нас.
Може бути чудовий сценарій про спортіка-контрабандиста зі Львова, що єдиний дожив до нашого часу і став спонсором одної чарівної націоналістичної партії.
Може бути історія про ангелоподібного донбаського каталу, який стає люксовою політичною елітою. Він багато чого пережив і намагається стати не лише легальним бізнесменом, а й своїм на Заході.
Є низка історій про те, як у наші міста заїздили цікаві гості з Чечні й хотіли підім’яти під себе наші рідні київські ринки. Але група юних локальних спортсменів виявила ініціативу і показала, що чужакам тут не місце. Це врятувало нас від дубляжу системи, яка виросла у Росії, де варто їздити на поклони до Кадирова.
Є сюжет про молодих спортивних хуліганів, які бились між собою. Ще лютіше гамселились із "Беркутом". А потім стали ударною силою Революції Гідності, а потім поїхали на війну. І багато хто виріс у суперзірок війни, а-ля Редіс.
Читайте також: Дрони або серіали? Як ми дійшли до того, що Буданов просить гроші у людей на дрони
Тож варто перестати удавати, що українці не матюкаються, не пили пиво в 13 років і ніколи не хотіли комусь набити морду.
Щоб українські підлітки не дивились російське кіно про бандитів — має бути своя українська жесть і треш. Підлітковий протест. Тому що це природа. Інакше не вийде. Якщо не буде українського — нішу займуть росіяни.
Щобільше, є світові тенденції — і недавно рекорди популярності та подальшого впливу на мас-культуру бив американський серіал "Ейфорія". Майже в кожній серії герої там займаються сексом, вживають алкоголь та наркотики. Але це повчальна історія без хепі-енду, яка підводить до думки, що алкоголь і аб‘юзивні стосунки до добра не доводять.
Не так давно на українському телебаченні виходив серіал "Школа", і він був суперпопулярний. Попри всю недосконалість акторської гри та сюжетних ліній. Цей продукт зробив зіркою популярну нині співачку Анну Трінчер.
Якось перед Різдвом я потрапила до торговельного центру, де була зустріч із головними героями "Школи". Усі три поверхи були вщент заповнені підлітками. А отже — завше є альтернатива, аби молодняк відлип від пригод рашистів. Запропонуйте їм своє.
Інакше у ТікТок побільшає відео, де дівчата називатимуть крашем Вову "Адідаса" — героя війни в Афганістані, який достоту нагадує ветерана, що повернувся з СВО.
Спеціально для Еспресо
Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе