Футбольний світ втратив великого "Містера": чим запам’ятався Мірча Луческу

80-річний спеціаліст, який нещодавно залишив посаду головного тренера збірної Румунії, переніс гострий інфаркт міокарда, після чого його ввели в штучну (медикаментозну) кому через важку аритмію. Стан погіршився і лікарі Бухарестської університетської лікарні швидкої допомоги перевели його до відділення інтенсивної терапії, але звідки він більше не повернувся, як повідомляє Українська асоціація футболу. 

Еспресо нагадає більше про легендарного тренера, якого багато авторитетних порталів ставлять на 3 місце за кількістю виграних трофеїв (а їх було аж 38!).

Різке погіршення здоров’я: останні дні

Серйозні проблеми зі здоров’ям у Мірчі Луческу почалися ще задовго до останньої госпіталізації. Він уже кілька разів потрапляв до лікарні через проблеми з серцем, зокрема через аритмію. 

80-річний спеціаліст намагався тримати ці епізоди в таємниці, щоб не відволікати увагу збірної Румунії від головної мети – кваліфікації на чемпіонат світу-2026. Він неодноразово повторював, що не може залишити команду "як боягуз" і вважає роботу з національною збірною своїм обов’язком перед румунським футболом.

Але ситуація різко загострилася наприкінці березня. 26 березня Румунія під керівництвом Луческу програла в плей-офф кваліфікації ЧС-2026 Туреччині з рахунком 0:1 і втратила шанси потрапити на турнір. Всього через три дні, 29 березня, під час підготовки до товариського матчу зі Словаччиною Луческу знепритомнів просто на технічній нараді перед тренуванням. У нього діагностували важку серцеву аритмію. Тренера терміново госпіталізували до Університетської лікарні швидкої допомоги в Бухаресті. Стан спочатку вдалося стабілізувати, йому навіть встановили кардіостимулятор, і лікарі планували виписку на 3 квітня.

Проте саме 3 квітня, коли Луческу мав залишити лікарню, його стан знову різко погіршився – стався гострий інфаркт міокарда. За ним послідували повторні важкі епізоди аритмії. Лікарі були змушені ввести тренера в штучну (медикаментозну) кому, щоб стабілізувати життєві функції, і перевели його до відділення інтенсивної терапії. Стан 80-річного фахівця став критичним, а родина, зокрема син Резван Луческу, терміново прибула до Бухареста. Офіційно Луческу залишив посаду головного тренера збірної Румунії 2 квітня, за день до інфаркту.

Біографія: від гравця до легенди тренерської лави

Мірча Луческу у 70-х роках, фото: Вікіпедія

Мірча Луческу народився 29 липня 1945 року в Бухаресті. Він ріс у повоєнній Румунії в бідній багатодітній сім’ї, де футбол був не стільки мрією, скільки єдиною можливістю вирватися вперед.

Він сам згадував, що "інших варіантів просто не було" – тільки м’яч і вулиця. І саме це, можливо, сформувало його головну рису: фанатичну відданість грі.

"Жилося нам дуже важко і іграшки я робив собі сам. Весь вільний час ми з братами грали в футбол, ганяючи ганчір'яний м'яч. Я – єдиний з них, хто чогось досяг у футболі" – згадував Мірча Луческу про своє дитинство, коли доводилося грати у футбол босоніж. 

Цікаво, що Луческу також навчався в університеті і закінчив факультет зовнішньої торгівлі. Саме там, граючи за студентську команду, його помітили скаути іменитих клубів. 

Як гравець він виступав переважно на позиції нападника. Найбільших успіхів досяг у "Динамо" (Бухарест), з яким виграв шість чемпіонських титулів румунської ліги. Загалом на його рахунку сім титулів чемпіона Румунії. Свою ігрову кар'єру Луческу закінчував у клубі "Корвінул" (Хунедоара), де останні роки працював граючим тренером і у сезоні 1981/82 привів команду до найкращого результату за всю історію – бронзових медалей чемпіонату Румунії.

Також Луческу провів 70 матчів за збірну Румунії, був її капітаном і вважався одним із найяскравіших форвардів свого покоління в країні. У збірній Румунії Луческу був людиною, яка керувала грою, підказувала, будувала атаки.

Початок тренерської кар’єри та шлях через Європу

Тренерську кар’єру Луческу розпочав рано – ще в 28 років. Перші кроки зробив у Румунії: працював з "Корвінул" (Хунедоара), а потім очолив "Динамо" (Бухарест) і "Рапід" (Бухарест), де здобув національні титули.  У 1980-х він також вперше керував збірною Румунії (1981–1986). 

Далі були італійські клуби (зокрема, "Піза", "Брешія", "Реджіна" і навіть "Інтер"), де працював з легендарним юним Андреа Пірло, коли тому було лише 16 років, і відкрив його футбольному світу, давши шанс грати. Але в "Інтері" не все склалося і він пішов працювати у турецькі "Галатасарай" і "Бешікташ", де він вигравав чемпіонати Туреччини та Суперкубок УЄФА.

До речі, Мірча Луческу отримав своє відоме всім прізвисько "Містер" ще під час роботи в Італії, де так традиційно звертаються до головного тренера як до знакової фігури команди. Згодом це звертання настільки закріпилося за ним у Туреччині і особливо Україні, що перетворилося на своєрідний титул, який підкреслював його авторитет і статус у футболі.

Тим часом стиль Луческу все більше еволюціонував: від атакувального футболу з акцентом на індивідуальну майстерність до більш організованого, колективного гри з акцентом на контроль м’яча та дисципліну.

Український період: вершина слави в "Шахтарі" та несподіваний перехід у "Динамо"

Мірча Луческу як тренер "гірників", фото: Вікіпедія

Важко не погодитися, що найяскравіша сторінка кар’єри Луческу пов’язана з Україною. У 2004 році він очолив донецький "Шахтар" і залишався на посаді до 2016-го – це 12 років успіху. Під його керівництвом "гірники" перетворилися на домінантну силу українського та європейського футболу:

• 8 чемпіонських титулів УПЛ;
• 6 Кубків України;
• 7 Суперкубків України;
• головне європейське досягнення – Кубок УЄФА 2008/09 (перемога над "Вердером" у фіналі в Стамбулі).

Луческу радикально змінив клуб: запросив багатьох бразильських талантів (Фернандіньо, Вілліан, Дуглас Коста, Жадсон тощо), впровадив сучасну тактику володіння м’ячем, пресингу та швидких переходів. "Шахтар" став регулярним учасником Ліги чемпіонів і одним із найнеприємніших суперників для топ-клубів Європи.

Головний тренер "Динамо" Мірча Луческу, фото: Getty Images

Після "Шахтаря" Луческу недовго працював у "Зеніті" (Санкт-Петербург) та збірній Туреччини. Але в липні 2020 року, у 74-річному віці, став головним тренером принципового суперника "Шахтаря" – київського "Динамо". Це рішення викликало величезний резонанс і протести фанатів "біло-синіх", адже Луческу роками критикував "Динамо" та звинувачував у преференціях з боку суддів на користь команди Суркіса.

Проте румун в черговий раз показав високий професіоналізм: у сезоні 2020/21 "Динамо" під його керівництвом оформило "золотий дубль" (чемпіонат і Кубок України), виграло Суперкубок у "Шахтаря" (3:1) і перервало домінування донеччан. Луческу став одним із небагатьох тренерів в історії, хто здобував трофеї з обома суперниками в класичному дербі. Загалом в Україні він виграв понад 25 трофеїв і багато разів визнавався найкращим тренером року. 

Останні роки: повернення до збірної Румунії та завершення епохи

Мірча Луческу, фото: Getty Images

Після "Динамо" (до листопада 2023) Луческу повернувся до збірної Румунії у 2024 році – це був його другий прихід на посаду. Він став одним із найстарших діючих тренерів національних команд в історії. Команда під його керівництвом боролася за вихід на чемпіонат світу-2026, але в плей-офф поступилася Туреччині. 

Невдовзі після цього Луческу залишив посаду. Саме тоді погіршилося його здоров’я.

За весь час роботи тренером, Луческу увійшов у топ-3 світових тренерів за кількістю трофеїв за всю кар’єру (38 золотих нагород). Він поступається лише Алексу Фергюсону та Пепе Гвардіолі (а іноді й Лобановському залежно від підрахунку), але значно випереджає більшість інших легенд, таких як Анчелотті, Моуринью чи Сколарі.

Характер, стиль гри та футбольна стратегія

Луческу завжди був відомий як жорсткий, принциповий і харизматичний фахівець. Він вимогливо ставився до гравців, акцентував на дисципліну, мотивацію та психологічну стійкість. Часто критикував арбітрів, суперників і функціонерів, через що мав репутацію дещо скандального тренера на пресконференціях. Водночас гравці відзначали його чесність і вміння будувати команду.

Його основний стиль гри як колишнього форварда – це атакувальний футбол, з акцентом на контроль м’яча, швидкі флангові атаки та пресинг. У "Шахтарі" він зробив ставку на бразильський креатив і колективну гру, яка давала результат і красиву пізнавану гру. У пізні роки Луческу більше уваги приділяв організації оборони та досвідченим виконавцям.

Цікаві факти про "Містера"

Мірча Луческу, фото: Getty Images

Луческу був справжнім поліглотом. Адже ще у юному віці вивчив шість іноземних мов: англійську, португальську, іспанську, італійську, французьку та російську, крім рідної румунської, а працюючи в Туреччині та Україні добре вивчив і турецьку та українську мови.

Не дивно, що будучи інтелігентом за світоглядом, він часто говорив своїм гравцям, що ходити в театр чи читати книгу набагато вигідніше, ніж ходити в ресторани. Також він також тиснув на своїх гравців, щоб вони вступали до університету і набували ширших знань. 

Цікавий факт, що 16 травня 1990 року Мірча Луческу провів символічний прощальний матч за бухарестське "Динамо". У віці майже 45 років він вийшов на поле в грі проти "Спортул Студенцеск" і став найстарішим футболістом в історії, який зіграв у вищому дивізіоні Румунії. На той момент він уже кілька сезонів тренував "динамівців" і саме в тому сезоні вперше здобув титул чемпіона Румунії як головний тренер.

Також Луческу – один із небагатьох, хто тренував у п’ятьох різних країнах і здобував трофеї майже скрізь. До речі його син Резван Луческу також став тренером (працював у "Шахтарі" теж).

Під час роботи в Україні він вивчав українську мову та культуру, залишався в країні навіть під час війни з росіянами. Він засуджував російську агресію і називав Путіна військовим злочинцем. 

"Ця війна – варварство. Ми бачимо, що діти, жінки помирають. Лікарні та житлові будинки зазнають бомбардувань. Це незбагненно. Весь світ намагається підтримати Україну зараз. Ще раз: Путін – злочинець. Навіть уявити собі неможливо те, що відбувається зараз. Я поїхав до Румунії, але намагаюся домагати українцям усіма можливими способами. Я контактую з моїми гравцями і намагаюся допомагати їм", - говорив Луческу.

Цікавий момент, Мірча Луческу посів четверте місце у списку найбільших платників податків України за період 2012—2014 рр., сплативши 51,997 мільйони гривень податку на доходи фізичних осіб.

В Україні Мірча Луческу був удостоєний "Ордену за Заслуги" (І,ІІ та ІІІ ступенів), а в рідній Румунії став Кавалером національного Ордена Зірки Румунії.

Луческу ніколи не був "зручним" тренером, бо сперечався з суддями, різко відповідав журналістам, не боявся конфліктів. Через це його часто критикували, але гравці за нього "йшли до кінця". Це той тип лідера, якого або обожнюють, або не сприймають взагалі. І навіть у 80 років, попри всі проблеми із здоров’ям, він до останнього дня займався і жив улюбленою справою – футболом. 

Читайте також: Як отці-салезіани створили команду "Покрова АМП", яка стала лідером ампфутболу в Україні