Не постала б людська культура, якби люди на час війн припиняли творити, - український поет Сливинський

Таку думку в етері Еспресо висловив поет, перекладач і дослідник Остап Сливинський в етері Еспресо.

"В контексті нашої війни, мені часто згадується те, що сказав Клайв Стейплз Льюїс у вересні 1939 року, коли почалася Друга світова війна, гітлерівський Рейх напав на Польщу. Стало зрозуміло, що це загроза для всього європейського континенту, хоча не відразу і не всім, знову ж таки. Але наче багатьом британцям це було якось одразу зрозуміло. Клайва Стейплза Льюїса ми знаємо насамперед як автора "Хронік Нарнії", а трошки менше - як комбатанта і ветерана Першої світової війни. Йому запропонували виступити в Кембриджі, не в університеті, а що цікаво - в Кембридзькому соборі на казальниці. Клайв Стейплз Льюїс виступив на амвоні з промовою на тему "Роль культури в часи війни".  Це дуже важливий текст, з яким можна ознайомитися в інтернеті. Я  справді всім рекомендую його прочитати. Він прямо каже, що якщо подивитися на історію людства, то це мир є винятком, а не війна, бо хронологічно війни тривали довше, ніж мир. Якщо війна заспокоюється, то це ніби історія нам дає можливість трошечки  передихнути, щоб потім знову бути втягнутими в якусь війну. І, відповідно, виходячи з цього, він каже - якби на час війн люди припиняли  малювати, писати літературні твори, будувати - будувати, що важливо,  паралельно зі знищенням будівель, пам'яток, пам'ятників, скульптур, мостів, вони мусять будуватися - тому що якщо в часи війни ми нічого не будемо будувати, то ми нічого не будемо мати. Взагалі не постала б людська культура. якби люди на час війн припиняли творити. Тому це мусять бути паралельні процеси", - пояснює Сливинський.

Поет наголошує, що попри війну Україна продовжує розвивати складні культурні форми - від опери до сучасного мистецтва, що дивує зовнішніх спостерігачів, однак є природним і неминучим процесом розвитку суспільства.

"Мене дивує подив багатьох, умовно кажучи, зовнішніх спостерігачів, що в Україні виходять книги, що ми перекладаємо світову чи сучасну класику, що в нас ставляться опери на сценах. Це складні жанри, бо одна річ написати вірш, який можна написати й в укритті  й в бліндажі, тобто  де завгодно на коліні, умовно кажучи. Але поставити, скажімо, сучасний  балет або написати кантату, або відкрити галерею сучасного мистецтва, то оце насправді, грубо кажучи, виносить їм трохи мозок: "Як це?".  Але це насправді є абсолютно неминучий процес", - додав він.