Не вірю, що американські інструменти будуть спрямовані проти Росії, - полковник Грант

Третя світова війна розпочалася, загалом, яку динаміку цієї військової операції проти режиму Аятолла ви бачите. Я не знаю, чи є в них схована ядерна зброя, чи нема, але просив би насамперед охарактеризувати, наскільки широко вона може охопити Близький Схід і, можливо, не лише Близький Схід. І ваші особисті висновки.

Я вважаю, що Третя світова війна фактично триває вже кілька років. 

На мою думку, нинішні події є лише одним із її етапів, у межах якого така країна, як Ізраїль, намагається скористатися нагодою, що з’явилася через дуже нестабільну політичну ситуацію у США, переконуючи американського президента фактично вступити в цю війну. Це надзвичайно серйозне рішення як для Америки, так і для Ізраїлю.

Багато хто говорить про зміну режиму в Ірані. Однак питання полягає в тому, чи справді це правильний шлях, чи ж це лише призведе до подальшої ескалації конфлікту на всьому Близькому Сході. Наразі, на мою думку, робити однозначні висновки ще зарано.

Водночас я переконаний, що вбивство тисяч іранців не обов’язково є найкращим способом досягнення бажаного результату. Існує реальна небезпека того, що це може створити вакуум влади, який заповнять сили, що можуть виявитися не менш проблемними або небезпечними.

Найважливіше - це синхронізація військова, політична і, можливо, геополітична. Ви відчуваєте, що Сполучені Штати разом з європейськими союзниками зараз напрацюють ту чи іншу дієву модель? І якщо говорити про висновки з того, що відбулося впродовж кількох перших днів американсько-ізраїльських бомбардувань Ірану. Тобто американці та ізраїльтяни відпрацювали надзвичайно добре. Йдеться про військовий аспект. Наслідки ми ще не знаємо про наслідки.

Щодо першого питання, я не думаю, що між європейцями та Сполученими Штатами наразі існує справжня, узгоджена взаємодія. Так, Велика Британія допомагає. Так, Франція допомагає. І обидві ці країни історично підтримували Америку в протистоянні з Іраном, зокрема тому, що всі три держави є ядерними.

Однак загалом на цьому етапі дуже складно оцінити, який реальний ефект мають усі ці бомбардування. Ми знаємо, що вони призвели до загибелі людей. Ми знаємо, що були ліквідовані певні лідери. Але що буде далі?

Якщо справжньою метою є зміна режиму, виникає ключове питання: чи готові вони вводити війська, чи просто продовжуватимуть руйнувати Іран, спостерігаючи, що станеться? Адже якщо мова йде лише про подальше руйнування країни без чіткої політичної стратегії, мій висновок такий: це може просто не привести до бажаного результату.

У будь-якому разі ситуація залишається динамічною і надзвичайно загрозливою для всіх, для Європи. І ми не знаємо, що може собою уявляти так звана наземна операція. Але ми сподіваємось на те, що представники нового іранського уряду будуть виявляти мудрість. Ну або спрацює інстинкт самозбереження. Як, на вашу думку, шановний Глен, це може вплинути на постачання військового озброєння, амуніції і так далі для України? Ми розуміємо, що американська машина і американські склади зараз будуть працювати значною мірою на забезпечення війни в Ірані.

Ваша перша заувага щодо нового іранського уряду полягає в тому, що ми наразі не маємо чіткого уявлення, хто саме вестиме переговори. Так само незрозуміло, хто представлятиме іранський уряд у майбутньому. Сам Трамп уже зазначав, що люди, з якими він розраховував вести переговори, тобто представники так званого другого або третього ешелону, за його словами, вже загинули. Тож ключовим питанням залишається: хто і з ким узагалі буде вести переговори.

Що стосується впливу на Україну, то, безумовно, він буде і може виявитися досить серйозним.

По-перше, якщо ціни на нафту зростуть, існує ймовірність, що Росія зможе продавати більше нафти Китаю за вищими цінами. Це, своєю чергою, може поповнити військовий бюджет Путіна.

По-друге, кораблі, що перебувають поблизу Ормузької протоки, здатні затримувати поставки нафти в різних напрямках. Навіть сама загроза таких затримок, імовірно, призведе до подальшого зростання цін.

І по-третє, частина зброї, яка нині використовується в цьому конфлікті, могла б бути задіяна в Україні. Іншими словами, те, що могло б опинитися на українському фронті, уже використано в іншому місці.

Після цього США, найімовірніше, намагатимуться поповнити власні запаси боєприпасів. А це означає, що в найближчі роки ймовірність постачання такого озброєння Україні може зменшитися, адже воно знадобиться самим США, і паралельно доведеться нарощувати нове виробництво.

У будь-якому разі, надзвичайно важливим був оперативний супровід даної військової операції, зокрема, Мосад, не лише Мосад, я думаю, американські спецслужби теж. Вони дуже добре простежили, так би мовити, графіки, маршрути, місця перебування іранського командного складу, самого покійного Аятоли. Тобто все було пропрацьовано на належному рівні. І це було не слабше, ніж було зроблено у Венесуелі, хоча у Венесуелі була своя власна специфіка, коли ми говоримо про роботу американців. Ну і ось, Іран - це велика країна. В Ірані були встановлені системи протиповітряної оборони російського і, можливо, китайського виробництва. Щось подібне стосувалося і Венесуели. Ну і мене не цікавить доля венесуельського диктатора Мадуро. Мене цікавить доля іншого диктатора - російського. Як ви гадаєте, які висновки могли зробити росіяни і чи загалом гіпотетично операція такого розміру могла би бути реалізована проти Росії?

Я б усе ж частково не погодився з порівнянням із Венесуелою, адже операція там була значно меншою за масштабом.

Венесуела була відносно легкою мішенню, тому що це була  коротка операція з однією чіткою метою — захопити одну людину. Нинішня ситуація значно складніша і пов’язана з набагато більшими ризиками та наслідками.

Водночас і Росія, і Китай уважно спостерігатимуть за цим і робитимуть власні висновки. Зокрема, вони можуть побачити, що їхні системи протиповітряної оборони працюють не так ефективно, як вони очікували, і що їхня результативність виглядає значно слабшою порівняно з тим, як, за наявною інформацією, діють американські системи ППО.

Тому я думаю, що це навряд чи потішить Путіна. Водночас він, імовірно, розуміє, що Трамп не робитиме проти нього нічого по-справжньому жорсткого, адже протягом обох своїх термінів Трамп демонстрував готовність до тісної взаємодії з ним.

Я не вірю, що раптом відбудеться різкий поворот і американські інструменти будуть спрямовані проти Росії. Принаймні зараз я не бачу підстав очікувати такого розвитку подій.

У будь-якому разі, країнам Європи і Великій Британії також доведеться зараз розглядати серйозні сценарії створення не лише потужної авіаційної компоненти, у країн Європи авіації більше, ніж у Росіян. Але насамперед ідеться про створення дронових військ і належного укомплектування, сухопутних військ. Ми не знаємо, якою буде динаміка війни, але старий постялтинський світ його нема. Тобто цей фарш не можна прокрутити в м'ясорубці назад, на превеликий жаль. І ось, відповідно, як ви оцінюєте реальні темпи підготовки європейських країн до можливої агресії впродовж 26-27-го років? Ми розуміємо, що є гучні заяви, але гучні заяви європейських політиків мають бути підтверджені реалізацією нових комплексних заходів відбиття дронових атак і розгортання, зокрема, можливо, російських солдатів на території прикордоння з Естонією, Литвою чи Польщею.

Я думаю, що відбувається значно більше, ніж може здаватися. Наприклад, навіть у невеликій Латвії зараз зареєстровано 29 компаній, які виробляють дрони безпосередньо в країні.

І зараз по всій Європі можна побачити, що компанії починають нарощувати виробництво дронів, а також налагоджують тісніші зв’язки з передовою, щоб краще розуміти реальні потреби. Кілька країн також збільшують свої збройні сили. Ми вже бачимо це на прикладі Польщі та Німеччини, двох ключових держав. Фінляндія, своєю чергою, розширює масштаби військової підготовки.

Тому, на мою думку, ви маєте рацію: у Європі дедалі більше усвідомлюють, що необхідні серйозні зміни. Чи достатньо цього? Я так не думаю. Але це все ж краще, ніж нічого.

Якщо ж узяти Європу в цілому, то вона все одно значно сильніша за Росію, за винятком, можливо, ядерної сфери. Але навіть це питання сьогодні викликає сумніви, адже відомо, що значна частина російських ядерних ракет обслуговується неналежним чином і перебуває не в найкращому стані.

На мою думку, Путін наважиться на війну з Європою лише у стані відчаю. 

Я не думаю, що він піде на такий крок, розраховуючи легко й без особливих труднощів досягти своїх цілей.

Я бачив таку публікацію, я не мав змоги її перевірити, хоча мої друзі військові підтверджували, що подібні навчання відбувалися минулого року. Зокрема, йдеться про військову гру, так, під час якої перевіряли рівень готовності до відбиття дронових атак і контролювали рівень прозорості поля бою. Ну і от, згідно з тими публікаціями, європейські військові не чекали того, що вміли і знали українські військові. І тут не питання вкотре похвалити наших героїчних бійців, але ми розуміємо, що нові знання мають не лише наші військові, має їх і наш противник - Російська Федерація. Наскільки швидко зараз реалізовуються програми обміном реальним бойовим досвідом і переосмислення того, як треба діяти. 

Наш надзвичайний повноважний посол у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії генерал Валерій Залужний неодноразово повторює, що нова війна в реаліях буде зовсім іншою і треба навчитися відбивати атаки по-новому.

Найкраще, мабуть, описати ситуацію як таку, що розвивається хвилеподібно: є і прогрес, і відставання.

Деякі елементи системи справді починають краще розуміти, як діяти. Йдеться не лише про навчання використанню дронів. Важливо й те, що оборонна промисловість активно розробляє засоби протидії дронам, і в Європі цей напрям уже набуває серйозного масштабу.

Мета полягає в тому, щоб Росія більше не могла вести війну так, як вона робить це зараз, адже з’являються ефективніші системи боротьби з дронами — лазерні, електронні або кінетичні системи прямого ураження. Це частина майбутнього. Водночас ви маєте рацію: Росія також змінюється, і робить це дуже швидко.

Водночас на російській передовій, серед солдатів і військових підрозділів, панує значний безлад. Ці два аспекти потрібно розглядати окремо. Їхня система дронів справді стає кращою, оскільки вони мають доволі ефективну систему досліджень і розробок та здатні швидко впроваджувати зміни. Але самі війська на передовій залишаються слабко організованими.

Корупція й далі широко поширена. До людей часто ставляться як до «гарматного м’яса», а ситуація на передовій залишається нестабільною. Саме тому Росія не може атакувати Європу лише за допомогою дронів.

Вони можуть створювати проблеми, подібно до того, як це робить Іран. Але Європа — це величезний простір, і для реального наступу потрібні добре підготовлені війська та скоординована система безпілотників. Наразі Росія такими ресурсами не володіє.

Я не пропоную попліткувати, але ми розуміємо, що дуже багато інформації лишається оф рекордс. І ми розуміємо, що ми живемо, ну, в абсолютно якомусь дисгармонійному світі чуток, пліток. Якщо говорити про бачення з боку Сполученого королівства, так, чи будуть, наприклад, надаватися ті чи інші гарантії в Україні, які би були матеріалізовані в особовому складу королівських Збройних сил на території України. Якщо говорити про французів, то так само це стосується і німців. Питання гарантій, щоби не не повторилася історія з Будапештським меморандумом, це травматичний досвід для всіх нас. Як ви відчуваєте ситуацію, що говорять ваші друзі?

Уряд заявляє, що готовий, але я цього не бачу на практиці. Не думаю, що Велика Британія має можливості направити значну кількість військ, і в будь-якому разі їх не розміщуватимуть там, де багато хто це уявляє. 

Ні Велика Британія, ні Франція, на мою думку, не здатні зробити щось, що дозволило б уникнути "другого Будапешта". А Німеччина, як на мене, взагалі не надішле свої війська.

Тому мені здається, що це радше політична риторика для внутрішньої аудиторії. Спроба сказати правильні слова і, можливо, створити певний тиск, щоб Путін занепокоївся, що такі кроки справді можуть бути зроблені. Але реальність полягає в тому, що у війні такого типу ми просто не маємо можливостей діяти так, як багато хто хотів би.

Хотів би, щоб ви зараз проаналізували ситуацію на лінії фронту і весняну, потенційну весняно-літню кампанію. Якщо говорити про задуми ворога, ресурси ворога і можливості ворога. Ну, історія про результативні перемовини - це американська версія. Віткофф, Кушнер і Трамп про це говорять. Росіяни намагаються зосереджувати додаткові ресурси на півдні. З урахуванням вашої військової інтуїції, якою, можливо буде десятилітня кампанія, якщо перемовини завершаться традиційно нічим?

По-перше, щодо ситуації на передовій. Ми знаємо, що в останні тижні українські війська фактично просувалися вперед. Частково це стало можливим, по-перше, через обмеження використання Starlink російською стороною, а по-друге, через закриття Путіним значної частини Telegram.

Тому є ймовірність, що Україна зможе й надалі поступово просуватися вперед. Росія ж, імовірно, продовжить діяти так, як діяла досі. Я б навіть не називав це новою кампанією. Радше вона і надалі робитиме те саме: повільно, крок за кроком просуватися вздовж усієї лінії фронту.

Так, вони можуть вирішити просуватися на південь, але так само можуть знову спробувати атакувати Суми чи Харків. Передбачити напрям їхніх дій майже неможливо, адже це залежить від їхнього власного бачення і планів. Вони просто робитимуть те, що вважатимуть за потрібне.

Але головне, що вони продовжуватимуть тиск. Люди повинні розуміти: Росія й надалі намагатиметься наступати. Якщо її відкинуть назад на одній ділянці, вона спробує просунутися вперед в іншому місці.

Тому все, що можна робити, — це продовжувати діяти так, як і досі: удосконалювати дрони, зміцнювати оборону і продовжувати боротьбу. Адже Росію в цій війні потрібно перемогти. Вона не здасться легко.

Наостанок, шановний Глент, що на вашу думку є найбільш небезпечним в російських розрахунках і в російських підготовчих різних операціях в теперішній фазі війни? Що нам треба враховувати і в Україні, і в країнах Європи?

Найнебезпечніше - це несподіване, адже Росія часто діє саме так. Даруйте. Наприклад, вони можуть вирішити запускати дрони по столицях, подібно до того, як це робить Іран. Водночас Росія вже запускає дрони, які інколи пролітають навіть над Румунією.

Однак я не думаю, що ми побачимо від них щось справді драматичне. 

Будь-який надто гучний крок лише активізує європейців. А Путін цього не хоче. Йому вигідно, щоб ця війна була схожа на хворий зуб, який болить і ниє, але не настільки, щоб змусити вас негайно йти до стоматолога.

Якщо ж він вдасться до чогось надто різкого, європейські країни можуть сказати: «Все, досить. Потрібно серйозно протистояти Росії». Ось чого він намагається уникнути.

Путін хоче, щоб люди втомилися, щоб почали думати про лижі, про літні канікули, про школи для дітей. Саме тому він не зацікавлений у надто серйозній ескалації війни, адже якщо вона стане справді масштабною, він ризикує програти.

Не думаю, що ми побачимо щось по-справжньому драматичне. А якщо таке все ж станеться, це означатиме, що війна входить у вирішальну фазу. Бо різкі, показові дії змушують інших сприймати загрозу серйозно і мобілізувати проти неї значно більше ресурсів.

Тож, найімовірніше, Росія і надалі діятиме так само, як і зараз, а Україна продовжуватиме свою боротьбу.