Удар по Залужному. Навіщо у США повернулися до теми "Північних потоків"?

Знову яхта, знову невідомі українці-виконавці. На чергову публікацію в колись авторитетному американському виданні "Вашингтон Пост", можна було б не реагувати, бо технічна абсурдність версії з яхтою, навантаженою вибухівкою та з групою хвацьких дайверів на борту давно доведена. Як і доведено те, що за цим стоять відповідні спецпідрозділи Балтійського флоту РФ. Навіть самі росіяни з-поміж опозиціонерів (В. Мілов) це показали.

Але заяложена версія знову і знову спливає на шпальтах американського видання. Тепер "український слід" вже має чітке вказання на керівника диверсійної операції – Головнокомандувач ЗСУ В. Залужний.

Квінтесенція цього насправді не в самій диверсії на "потоках", а ось у цьому:

• усі причетні до операції підпорядковувалися безпосередньо генералу Валерію Залужному,.. щоб президент України Володимир Зеленський не дізнався про операцію;
• українці планували атакувати трубопровід одразу після великих військово-морських навчань союзників, відомих як BALTOPS, що проходили з 5 по 17 червня 2022 року;
• чиновники адміністрації Байдена тепер приватно визнають, що немає жодних доказів, які переконливо вказують на причетність Москви.

Можна сказати, що видання "Вашингтон пост" відпрацювало російську адженду:

• поглибити недовіру між Головнокомандувачем ЗСУ та Верховним головнокомандувачем, — мовляв, Залужний займається згубною самодіяльністю, ігноруючи Зеленського як президента, голову РНБО, Верховного головнокомандувача;
• посилити недовіру між Україною та НАТО, а також між Україною та Німеччиною як важливим європейським членом Альянсу та ЄС, — мовляв, українці хотіли замаскувати свою диверсію, створивши фальшивий НАТОвський слід, на який би звернула увагу Росія, що й призвело б до ескалації у відносинах РФ – НАТО, чого будь-що намагається уникнути Альянс та США, як провідна країна-член;
• дати чергове "підтвердження", хоча й з не пойменованого, але "авторитетного джерела" у розвідці якоїсь європейської країни через «авторитетне видання» щодо непричетності росіян до підриву газопроводів.

Читайте також: "Північні потоки": що не так у розслідуваннях західних журналістів

Звертаю увагу, що публікація в "Вашингтон пост" з’явилась 6 червня, в той же день, коли Росія підірвала Каховську ГЕС і здійснила акт екоциду проти України. Яким був основний меседж з Москви щодо ГЕС? ЗСУ здійснили обстріл в ході контрнаступальних дій, що спричинило руйнацію ГЕС. Якою була реакція провідних західних ЗМІ – не все так однозначно, в той час, коли, картина виглядає більш ніж однозначною. Здається, як за помахом якоїсь диригентської палички, хор західних ЗМІ став на "позицію неоднозначності". І не тільки в питанні підриву Каховської ГЕС. Те ж саме ми спостерігаємо й у випадку підриву "Північних потоків".

У вашингтонському закуліссі вирішили зіграти за сценарієм "перемоги в непереможній війні" – зіграти в "припинення війни" шляхом схилення сторін до переговорів, що має стати перемогою чинної адміністрації, тільки зусилля якої, на відміну від черги різних посередників (Китаю, Бразилії, Туреччини, Індонезії, Африки, Ватикану), увінчалися успіхом

Що за цим стоїть? Як на мене, у вашингтонському закуліссі вирішили зіграти за сценарієм "перемоги в непереможній війні" – зіграти в "припинення війни" шляхом схилення сторін до переговорів, що має стати перемогою чинної адміністрації, тільки зусилля якої, на відміну від черги різних посередників (Китаю, Бразилії, Туреччини, Індонезії, Африки, Ватикану), увінчалися успіхом.

І тут якраз варто згадати, що напередодні, 5 червня з’являється стаття неофіційного рупора білодомівського угруповання Саллівана (назву його "яструбами миру") Семюеля Чарапа під характерним заголовком "Непереможна війна. Вашингтону потрібен фінал в Україні". Даний персонаж, відомий як шанувальник Валдайського збіговиська Путіна та порученець Саллівана, що діє за алгоритмом типового агента впливу Кремля. Варто пригадати його прогноз 2019 року – у Путіна не все добре, але це не означає, що він буде війну влаштовувати, мовляв, потрібно з ним переговори вести.

Ось і зараз його витягнули, щоб він знову торочив про переговори. Основні тези статті:

• настав час Сполученим Штатам розробити бачення того, як закінчиться війна;
• вони можуть розпочати спроби скерувати війну до завершення шляхом переговорів у найближчі місяці;
• тривалий конфлікт зберігає ризик можливої ескалації — чи то використання Росією ядерної зброї, чи то російсько-НАТОвської війни;
• оскільки переговори будуть потрібні, але про врегулювання не може бути й мови, найбільш вірогідним завершенням є угода про перемир’я;
• історично воювати й розмовляти одночасно було звичайною практикою у війнах;
• пріоритетом [для США] має залишатися уникнення війни з Росією.

Для успіху "переговорного плану" потрібно схилити сторони до переговорів. У випадку з Росією – це марна справа, оскільки Москва не збирається йти на переговори. Тим більше бачачи позицію слабкості США, адже Росія воює зі США і НАТО в Україні! Україна також на переговори не піде, але на Київ є важелі тиску. Звісно, зробити за "рецептом Орбана" - припинити постачання зброї Україні, це все одно, що зробити за таким же самим "рецептом Сі", чого собі не можуть дозволити на берегах Потомаку. Тому діють приховано, намагаючись вирішити "кадрове питання" - прискорити усунення Головнокомандувача ЗСУ, який не влаштовує угруповання Джейка Саллівана. Залужний постійно хоче більше зброї, ширшої її номенклатури, зокрема, ударних озброєнь, далекобійних засобів ураження, атакує російську територію, не ділиться секретами, а головне – спрямований на Перемогу України, а не на переговори й заморожування чинного статус-кво. Він явно заважає салліванівським "яструбам миру" у Вашингтоні.

Читайте також: Путінські потоки. Диверсія. Танкерна версія

Діють приховано, намагаючись вирішити "кадрове питання" - прискорити усунення Головнокомандувача ЗСУ, який не влаштовує угруповання Джейка Саллівана. Залужний постійно хоче більше зброї, не ділиться секретами, а головне – спрямований на Перемогу України, а не на переговори й заморожування чинного статус-кво. Він явно заважає салліванівським "яструбам миру" у Вашингтоні

Тому відкрили такий собі "дружній вогонь" по ньому з засади, з тим, щоб створити додатковий тиск і Верховний головнокомандувач, зрештою, прийняв «правильне рішення». Ну і сюжет підхожий під рукою, оскільки так і невідомо, мовляв, хто автор диверсії на путінських потоках. Чому б у цей "український слід" не вставити Залужного задля його подальшої дискредитації та демонізації, зробити токсичним для контактів. Особливо, у випадку труднощів з контрнаступальними операціями ЗСУ.

Тим більше, що усунення Залужного, мовляв, відповідає й бажанню Офісу українського президента, де також є "миротворці" (з-поміж російської агентури). І це в той час, коли в Конгресі США розглядається проєкт двопартійної резолюції на підтримку перемоги України (H.Res. 322), внесений 25 квітня. Себто, "яструби миру" поспішають, поки в Конгресі не створили обмежувальні рамки для Білого дому, точніше, для угруповання Саллівана.

Це абсолютно провальна для нинішньої адміністрації США ставка на "переговори та замирення" (звісно, вони так не вважають). Причина провальності очевидна – усі подібного роду дії США сприймаються в Кремлі як ознаки слабкості й запрошення до подальшої ескалації

Це абсолютно провальна для нинішньої адміністрації США ставка на "переговори та замирення" (звісно, вони так не вважають). Причина провальності очевидна – усі подібного роду дії США сприймаються в Кремлі як ознаки слабкості й запрошення до подальшої ескалації. Можливо, Джейк Салліван дійсно свято вірить в силу переговорного процесу будь-коли, будь з ким, за будь-яку ціну, але він явно не враховує того, що домовлятися з тим, хто прийшов вбивати, марна справа. Варто пригадати характерний епізод з "Міцного горішка", коли один з героїв – неперевершений майстер переговорів, яким він себе вважав, пішов домовлятися з вожаком терористів, і отримав після нетривалого переговорного процесу, кулю в лоба.

Ну а для того, щоб схилити росіян до переговорів, Кремлю посилають меседжі, що не все так однозначно і з підривами потоків, і з підривом дамби ГЕС, та й російських крилатих ракет над територією НАТО ми не бачили офіційно – ні тих, що над Румунією пролітали, ні тої, що майже через усю Польщу пролетіла, та й знищений над Чорним морем розвідувальний безпілотник ми вам пробачили. І, як бачите, ваші гроші, хоч і заморозили, проте, українцям їх не передаємо та й у зброї їх обмежуємо, усіляко зволікаємо з постачанням, Росію не визнали країною-спонсором тероризму, не понизили цінову стелю на нафту, "Росатом" не чіпаємо санкціями, ведемо з вами переговори. Зацініть, мовляв.

Ефект, який викликає такий американський підхід у Європі, прямо протилежний очікуваному. Дбаючи про трансатлантичну єдність насправді завдяки зусиллям угруповання Саллівана, адміністрація США її руйнує. Подібно тому, як не в останню чергу завдяки зусиллям Саллівана, були остаточно зруйновані відносини США зі своїми давніми партнерами на Близькому Сході – Саудівською Аравією та ОАЕ, які вже де-факто більше прислуховуються до Пекіну та Москви, аніж до Вашингтону. А зараз ми спостерігаємо розшарування в лавах НАТО із-за зволікань США із запрошенням України до Альянсу на Вільнюському саміті. Але це вже інша тема.

Джерело

Про автора.  Михайло Гончар, експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.